Юрій Дюг

Українську деревообробку та лісову галузь лихоманить другий рік поспіль. В той час коли інші галузі економіки, що працюють з природніми ресурсами, поступово реформують та збільшують прозорість, у «темному лісі» реформи губляться та тонуть в болотах підкилимних домовленостей, – пише Юрій Дюг,  координатор ініціативи “За ринок деревини”, менеджер агенції “ІнвестІнРівне”

Особливо коли питання стосується продажу деревини та лісоматеріалів. Нормалізувати сферу з мільярдними оборотами мав би збалансований закон «Про ринок деревини».

Однак єдиною позиції щодо положень цього документу немає у владних кабінетах вже декілька років, як немає і повноцінного діалогу та порозуміння з усіма учасниками ринку. Тим часом більшість українських деревопереробних підприємств  простоюють без сировини тижнями, і думають не про розвиток, а про виживання.

Щоб зрозуміти будні переробників деревини  — достатньо лише простежити хронологію всіх пертурбацій в сфері продажу деревини за останні роки, де правила гри змінюються мало не кожних півроку.

Тривалий час постійні лісокористувачі (здебільшого лісгоспи) продавали деревину  на аукціонах та за договорами оферти.  Однак, вже в 2019 році такі договори нарекли корупційними і лісгоспи перестали їх укладати. Деревина реалізовувалась лише на регіональних та всеукраїнських товарних біржах, прозорість роботи яких завжди бажала кращого.

У 2020-2021 роках Кабінет Міністрів також проводив пілотний проект з продажу 25 відсотків необробленої деревини через «Прозорро.Продажі». Про здобутки проекту звітували публічно і навіть збирались перевести всі торги деревиною саме на цю площадку. Однак, згодом справа загальмувалась.  А вже влітку цього року – деревину несподівано дозволили продавати лише на ліцензованих товарних біржах.  А їх в Україні аж одна. Приватна.  Ймовірно будуть і інші, але невідомо коли. Як і не відомо, якими будуть наступні кроки держави на ринку деревини та на які «сюрпризи» варто чекати деревообробникам.

На жаль, всі безсистемні зміни лише більше додають хаосу на ринку. Бо публічно всі політики і чиновники говорять про майбутнє рішуче збільшення прозорості та зменшення корупції в лісовій галузі. А по факту — всі критиковані політиками схеми залишаються, навіть більше — додають нові системні проблеми.

Чому потрібен саме закон?

Щоб зафіксувати прозорість та сталість правил гри на ринку. Змінювати внутрішні розпорядження  в ручному  режимі можна скільки завгодно залежно від політичних примх, тоді як для змін закону потрібна парламентська більшість. Як покупці так і продавці мають мати гарантії того, що робота ринку буде стабільною та прогнозованою.  Мають зникнути «ручні» регулювання галузі, постійна зміна правил, можливості прописувати аукціони під конкретних покупців, приховування інформації про аукціони, обсяги проданої деревини.

Погодьтесь, як можна будувати успішний бізнес, інвестувати сотні мільйонів євро в будівництво нових сучасних виробничих потужностей і не знати чи зможеш придбати в майбутньому найголовніше – сировину для переробки.  Придбати, зауважте, прозоро за ринковими цінами, без жодних пільг чи преференцій.

Жодна інвестиційна няня не допоможе, коли ти збудував сучасне деревообробне підприємство, даєш роботу сотням українців, платиш податки, а твоє виробництво стоїть… бо сировина загубилась в «темному лісі» українських аукціонів. І це стосується абсолютної більшості виробництв, як великих, так  і малих. Попри природню конкуренцію на ринку, всі вони змушені об’єднувати, планувати спільні заходи. Спільна біда об’єднує. Бо як можна спокійно працювати на ринку, коли замість ринку хаос?

Робота над збільшенням прозорості в галузі шляхом ухвалення законопроекту «Про ринок деревини» триває вже майже чотири роки. І «світла в кінці тунелю», на жаль, не видно. Є вже не одна версії одного  і того ж тексту законопроекту «Про ринок деревини», є безліч публічно озвучених зауважень та доповнень до них. Але немає позиції головного органу, який відповідає за створення законопроектів, — ВРУ.

Чи можна рахувати за так позицію два зареєстровані в парламенті у 2020 році законопроекти №4197 та 4197-1 «Про ринок деревини»?

Навряд. Адже вони  підготовлені та зареєстровані  поспіхом та не були належним чином обговорені в суспільстві. Також їхні норми необхідно актуалізувати відповідно до нормативних документів, змін у законодавстві в 2021 році та рішення Арбітражного суду в  рамках спору щодо тимчасової заборони експорту необроблених лісоматеріалів.

На жаль, ініціаторами та організаторами публічних обговорень положень  потенційного законопроекту  за останні три роки були виключно профільні асоціації, керівники підприємств, громадські організації та ЗМІ, але аж ніяк не урядові чи парламентські структури. Що, погодьтесь, дуже прикро.

Чого ж хочуть представники деревообробної та меблевої галузі від нового законопроекту? Крім стабільності в прогнозованості ринку, звісно.

На переконання бізнесу  він має зафіксувати такі принципи функціонування ринку:

  1. Збільшення прозорості ринку та зменшення корупційних ризиків у лісовій галузі.
  2. Обов’язок продажу всієї заготовленої постійними лісокористувачами деревини публічно на аукціонних торгах та договорах оферти. Унормування видів, черговості та періодичності проведення біржових торгів;
  3. Вимоги до учасників аукціонів та вичерпний перелік підстав для недопуску покупців до участі в торгах.
  4. Обов’язок здійснення продажу деревини з використанням єдиної державної платформи продажу незалежно від кількості залучених бірж чи агентів;
  5. Запровадження чітких механізмів притягнення до відповідальності організаторів та учасників (як покупців, так і продавців) торгів за порушення нормативно-правових актів, що регулюють порядок продажу необробленої деревини.
  6. Публічні правила продажу деревини на умовах довгострокових (річних) договорів в паритеті із аукціонними торгами. При цьому з метою унеможливлення будь-яких зловживань та запобігання виникненню корупційних ризиків, обсяг деревини на умовах таких договорів має залежати від історії споживання за попередні періоди. А ціна деревини на умовах таких договорів має формуватися за принципом середньозваженої ціни за результатами попередніх аукціонних торгів. В той же час інформація стосовно сторін договору, обсяги та вартість має бути загальнодоступною.
  7. Розкриття та публічне оприлюднення на постійній основі інформації про результати торгів або укладених договорів, а саме: покупця, ціни продажу, інформація про придбану сировину, яка буде наявна.
  8. Прозорий механізм формування собівартості необробленої деревини/стартової ціни лота, який має обов’язково враховувати реальну ситуацію на ринку готової продукції.
  9. Стимулювання поглибленої переробки деревини в Україні, розвиток національної економки, ефективне використання лісових ресурсів. Має бути імплементований каскадний принцип проведення аукціонних торгів деревиною, де пріоритет надається глибокій національній переробці.
  10. Забезпечення публічного контролю за обігом та сертифікацією деревини, в тому числі за міжнародними стандартами.

Ухвалення та впровадження сучасного законопроекту «Про ринок деревини» може допомогти Україні зробити значний стрибок в економічному розвитку та стати одним з світових центрів з виробництва і експорту меблів. Якщо ж законопроект буде розбалансованим і «сирим» — стрибок теж буде, але у прірву економічної кризи. 

Коли працівники українських деревообробних та меблевих виробництв не зможуть працювати за виробничим лініями і у них залишиться єдиний шлях. Поки заводи будуть простоювати – доведені до відчаю виробничники стоятимуть під Верховною Радою та Кабінетом Міністрів.

Тільки от кому стане від цього буде краще?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.