З огляду на значний резонанс у суспільстві та великий інтерес у ділових колах, професійному/експертному середовищі та їх побажання, публікую текстову версію виступу Олекси Шалайського з викладом зухвалих фактів репресій правоохоронних органів стосовно українського бізнесу. в тому числі ТОВ “Верба-ВВ”.

В попередній публікації “Як поліція наїжджає на підприємців, які розкривають схеми та виступають проти корупції” було викладено аудіофрагмент монологу співзасновника порталу «Наші Гроші»; експерта у сферах журналістських розслідувань політичної корупції, медіа-комунікацій та контролю за використання публічних фінансів; журналіста із колосальним стажем роботи в провідних медіа України; автора серії гучних журналістських розслідувань Олекси Шалайського в авторському подкасті на радіо НВ.

Нижче – його виклад:

“Отож, зараз другий подкаст в історії з назвою, що називається «Що вкрали цього тижня?» І ми хотіли би розповісти про найбільш корупційну схему України, про яку ніхто не здогадується. А якщо навіть здогадується, то не звертає на неї уваги.

Насправді, ми, як журналісти, які займаються корупцією, часто не лише берем інтерв’ю, а й даємо його, і коли нас питають «як, на вашу думку, де найбільше крадуть?», у нас щороку є лише одна відповідь: найбільше крадуть правоохоронні органи.

Просто цього ніхто не бачить. Журналісти цього не можуть перевірити, тому що це не тендер – де ми бачимо ціни, не роздача земель – де ми бачимо, як голосували депутати. І єдине, що ми можемо побачити, що когось посадили у в’язницю або не посадили у в’язницю.

Разом з тим, там іде неймовірна кількість процесів: щоб тебе не посадили – за це мусиш платити якісь гроші; щоби посадити ворога – мусиш платити якісь гроші; за те, щоби знайти вкрадену машину – треба платити гроші, і так далі…

Є неймовірні цілі пласти такої інформації і скільки це коштує, але зараз я би хотів розповісти не про те, як це працює. А розповісти про дві новини, які сталися практично цього тижня. Одна дуже вже свіжа, яка стосується «наїзду» поліції на двох підприємців.

Перший підприємець, взагалі, «Богу душу не винен» в тому сенсі, що він ніколи не мав стосунків, за які його мали би притягати до відповідальності. Це – інформаційне агентство галузеве, яке займається нафтопродуктами і називається «Консультативне агентство А-95», яке на ринку, ну, не знаю, напевне, вже десятки років. То ж у випадку, коли я став молодим журналістом, то воно вже існувало. Вони є відомий сайт, який зараз називається «Енкор». Воно надає аналітику по ринку, новини робить і так далі, і так далі… Керує цим агентством, власниками цього агентства є два брати. Прізвище їх Куюни – Сергій та Артем.

Сергій та Артем Куюни
Сергій та Артем Куюни

І от у ний пройшли обшуки з таким залученням неймовірної кількості поліції в той час, коли вони поїхали відпочивати у відпустку із України. Здається, в Туреччину.

Що шукали? Навіщо робили цей «трус»? Є лише одна ідея. В першому блозі, в першому подкасті, який був тиждень тому, я розповідав про те, що є величезна проблема в Україні, коли, я би назвав її «схема «Моделіст-конструктор», коли замість нормального бензину в Україну ввозиться поганий бензин і різні присадки. Усе це змішується «на коліні» і продається за дещо нижчою ціною. Але, оскільки акциз не платиться, то збитки бюджету в рік – майже мільярд доларів.

Ніхто цього зупинити не хоче – надто багато людей є в долі, в «темі». Ну, і так даті: від «маленьких» сбу-шників до крупних голів ОДА і міністерських чиновників.

І от, це агентство «А-95» є, напевно, на такому «передньому краї», яке воює проти цих «бодяжників». Називає прізвища, називає назви фірм, називає чіткі адреси, де знаходяться ці «бодяжні» заводи, як і хто на цьому заробляє, які гроші «ходять».

І, звичайно, коли їх зараз почати «трусити», то єдина версія чому це сталося – тому, що вони останнім часом стали дуже активні.

Що стосується самої історії чому до них прийшли? Їх «прикріпили» до кримінального провадження 2019 року, яке стосується несплати податків ПДВ, здається. Де є двадцять фірм. Через два роки їх долучили двадцять першою.

Прийшли – жодних документів не брали. Прочитаю Facebook Куюна Сергія, як він пише:

Проведено п’ять обшуків. Почали о десятій, закінчили о двадцятій. Нарахували три бригади. «Такого свавілля ми давно не бачили», – кажуть мої адвокати. – «І це починаючи від несамовитої справи Нацпола в податкових справах, і закінчуючи дотриманням процедур при обшуках. В одному з протоколів обшуку слідчий написав «речі» в графі з описом вилученого, хоча забрали звичайний системний блок. Яку «річ» повернуть назад – незрозуміло.

У рішенні суду чітко сказано, що до вилучення дозволяються тільки телефони, комп’ютери, накопичувачі. Окремо суддя пише в ухвалі: відмовити у вилученні коштів, про що просив слідчий. Але гроші взяли всюди, де бачили. Прохання про перепис купюр – ігнор. Вказівка ​​на порушення ухвали – ігнор. Що повернуть, коли прийде час, невідомо. Відеофіксація – через раз.

З величезної кількості бухгалтерських папок розслідувачі податкових злочинів взяли навмання дві. Одна була старою, а другу потім… забули. Документи нікого не цікавили. Залишився цілим і бухгалтерський комп’ютер. Треба розуміти – мета була не в предметі розслідування. У слідчих хтось постійно «висить» на телефоні, нескінченно питаючи: ну, що там?

Минуло кілька днів і от вже вчора він пише про те, що на «чорнушних» сайтах і на різних телеграм-каналах, які захищають цих «бодяжників», почала зявлятися фотографія цього обшуку і так далі… Це означає, що Національна поліція «злила» ці речі спеціально зацікавленим, так би мовити, істотам.

І пише далі:

Ми не приховуємо, а пишаємося тим, що зробили такий бізнес!» Мається на увазі, що у них знайшли там гроші, які лежали в сейфі – близько ста тисяч доларів. Пояснює: «У рік ми платимо 4-4,5 млн. грн «живих» податків до бюджету – прибуток, ПДВ, зарплатні податки, військовий збір. При цьому нас всього 12-15 чоловік. Кожен з наших співробітників дає в казну мінімум по 300 тис. грн. податку на рік! Іншими словами, кожен з нас тягне на собі мінімум 5 пенсіонерів,

– закінчує такою фразою Сергій

І, ну, закінчує, звичайно, тим, що «ми не зупинимося, ми все одно будемо боротися з цим». І так далі, і так далі…

Однак, важливим фактом є, навіть, не те, що вони прийшли, ці поліціянти, до, фактично, журналістів-аналітиків. А те, що раніше не ходили. Це така історія, коли влада починає себе абсолютно безкарно відчувати. Вона переходить на якомусь етапі до того щоби вже не просто там «демократично» тиснути, а вже, просто, домовлятися про такі невеличкі репресії. «Аби іншим не  було повадно», – як то кажуть росіяни.

Чому я роблю такого ніби слона з такої мухи?

Тому, що цих «мух» стало напрочуд багато саме в останній час. Їх раніше було мало, або взагалі не було. Принаймні вони не дуже потрапляли в суспільний простір.

Практично в цей самий час, трошечки раніше, такі самі обшуки у іншого бізнесмена, який займається деревообробкою. Він є чи то співвласником, чи власником фірми «Верба-ВВ» із Західної України, яка займається заготівлею лісу, перепилюванням цього на дошки і так далі. І чим він важливий –  його звати Олександр Місюра – тим, що він вже багато років різко виступає проти корупції в продажу лісу.

Олександр Місюра

Він пише про це тексти, він виступає на різних заходах, він ходить в міністерство – розповідає. Суть схеми проти якої він бореться? Ліс, який заготовляють державні підприємства, може бути проданий двома способами: або на такому фейковому «аукціоні» – коли прийшли лише свої, або на яскравому, нормальному аукціоні.

Донедавна такі аукціони були лише фейкові. Ну, зрештою, це завжди було. Наприклад, керівник лісового господарства часів Януковича Сівець – втік одразу після Революції Гідності. І цих грошей, які через офшори проходили, до цього часу дорахуватися не можуть.

Після Майдану були зроблені якісь кроки щоби це було через аукціони, але ці біржі, які оголошували аукціони, вони робили це в досить дивний спосіб. Деколи люди не дізнавалися про те, що такий аукціон відбувся. Деколи їх не допускали і так далі. В результаті ціни лісу для «своїх» були на тридцять, деколи – на сорок відсотків дешевші, ніж вони коштували на ринку.

Міністерство екології і природних ресурсів минулого року намагалося збити цю схему і перевести продаж лісу в систему Prozorro (Prozorro.Продажі – О.М.) – там, де, зрештою, проходять усі державні закупівлі. Зробили «пілот», нібито, 25% мало би перейти на нову схему. Однак, судячи  з того, як усе це виглядає, міністерству не вдається здолати цей опір всіляких лобістів. Тому, що занадто великі гроші там крутяться.

І от так сталося, що буквально за тиждень до обшуків у нього, я маю на увазі Олександра Місюри, він написав чергову колонку на «Економічній правді» («Економічна правда», нагадаємо, це фрагмент «Української правди»), де знову написав про корупцію на деревних аукціонах, і через тиждень до нього приїхала вже поліція арештовувати майно і так далі. 

Я лише кілька слів прочитаю:

Ранок розпочали з чергових «МАСКИ-ШОУ» . Погляньте скільки їх (він дає фото – Олекса Шалайський) – інакше, як нашестям «орди», «саранчі» з метою залякування це важко назвати! Маючи судовий дозвіл вилучити лише 13 колод, а під цим приводом – вилучили весь ліс!  Шукають незаконну деревину, яку вкотре не змогли знайти уже 150 разів?.. В судовому порядку усі попередні «подвиги» правоохоронців визнані протиправними, а вилучене майно – повернутим… Маючи ухвалу суду на вилучення 13 колод – злочинно перевищили владу і вилучили всю сировину – штучно зупинили підприємство! Поліцію нічого не цікавить, ні документи, ні пояснення – просто вилучають деревину для «покращення» показників і гарної картинки для ЗМІ!

– пише Олександр Місюра
Нашестя “саранчі” на ТОВ “Верба-ВВ”

Я думаю, що це не лише для «гарної картинки для ЗМІ», а ще й для того аби Олександр Місюра не дуже часто виступав проти схем, які зараз працюють в лісовому господарстві до цього часу. На жаль.

Якщо вам здається, що, можливо, це маленькі підприємства лише потерпають?

Насправді, великі підприємства намагаються про це не говорити, тому що занадто багато чим ризикують. От якщо говорити про деревну промисловість – є такий унікальний чоловік, зовсім недавно дізнався про його Facebook, Андрій Рябич – він є генеральним директором заводу «Fischer – Mukachevo ltd». Ви, знаєте – це завод, який робить лижі під маркою «Fisher». І цим заводом дуже гордиться Україна: в будь-яких роликах про інноваційність, про нашу економіку вітчизняну завжди це підприємство фігурує – мало не вся Європа тепер катається на мукачівських лижах і так далі.

Андрій Рябич

Він – генеральний директор «Fischer – Mukachevo ltd», час від часу пише про те, як виглядає тепер економіка зсередини. Буквально два тижні, чи тиждень тому він написав великий такий пост. Він, можливо, трошечки завеликий. Однак, він дуже багато пояснює, яким чином серйозніші підприємці бачать нашу економіку з погляду корупції:

Спілкуючись з багатьма провладними людьми, котрі є представниками тієї або іншої структури, і всі в унісон говорять, що є чітка політична воля в країні до змін на краще, а саме: подолання корупції, прозорість у всіх кроках, і щоб кожен українець почав добре жити. Паралельно з цим я завжди задаю їм питання, що крім волі будуть вчинятись реальні дії по тих чи інших направленнях або залишиться все тільки волею?

Проживаючи в країні як звичайний громадянин і паралельно є керівником одного з масштабних підприємств України, щось я не бачу рухів до покращення, а навпаки все погіршується. Корупція як була так і залишається, тільки перейшла на більш великі суми, на рахунок прозорості взагалі нічого говорити, основна частина людей бідніє катастрофічно, а друга частина багатіє в геометричній прогресії.

Безпосередньо коли я задаю запитання представникам різних органів влади по тій або іншій ситуації, а це ухиляння від сплати податку підприємствами, відкат бюджетних коштів біля 50 відсотків як на містах так і на загальнодержавному рівні, отримання 90 процентів доходу від кримінальних структур, дербан на митниці і так далі.

На ці запитання мені дають чітку відповідь: ми це все знаємо, але це завдання центральної влади, і кожного місяця ми повинні відвозити купу грошей на Київ, і кожна область має свої нарізані завдання. Ці всі затримання, які відбуваються в країні-це фейк, все робиться для замилювання очей, а як в багажнику автомобіля возили кошти так і будуть возити, але тільки інші дійові особи.

Спілкуючись з впливовими людьми в Європі або США всі говорять одне і теж. Ми більше зацікавлені у порядку у вашій країні ніж ви самі. Ваша влада реально не хоче принципово змінювати ту або іншу систему, і вам комфортно у ній жити, але тоді і від нас нічого доброго не чекайте.

В кожній ситуації, що відбувається в державі винуватий то Байден, то Меркель і так далі. Моє особисте бачення, що в нашій країні повинен наводити лад не Байден, а влада з нами разом. Частенько коли я вирішую ті або інші питання в столиці, мені завжди говорять, що ми це все вирішено простішим методом, але дай на провідних каналах інтерв’ю, що влада допомагає розвитку вашому бізнесу, допомагає інвестувати кошти в країну і так далі.

Ви що дурні, або ви мене не знаєте. В цій країні, ще ні одна людина не допомогла в розвитку такого масштабного підприємства як Фішер-Мукачево а навпаки завжди заважали, не кажучи вже про те, що на даний момент будується надсучасне виробництво в світі, якого аналога не буде.

Владі по всій вертикалі байдуже на це, їм головне грошенят спилити. На рахунок інтерв’ю, не хвилюйтесь хлопці, я обов’язково дам його, але міжнародним мас-медіа і покажу всім з доказовою базою як ведеться бізнес в країні і хто за чим стоїть!!!

– пише Андрій Рябич

Отож, закінчуючи перший блог цього подкасту хочеться сказати, що ми, на жаль, фіксуємо вперше такий достатньо серйозний тиск на підприємців із застосуванням правоохоронних органів.

Якщо говорити про це глобальніше, то корупцію велику пересічні громадяни, як правило, не помічають. Тому що це проходить по рахунках. Як виглядає один мільярд гривень, чим він відрізняється від ста мільярдів гривень пересічна людина не розуміє, бо вона таких грошей в житті не бачила. І воно десь минає далеко. Наче якась казка, байка чи билина.

Якщо ж до твого сусіда, кума, брата приходять правоохоронці, які вимагають грошей або, ще гірше, не вимагають грошей, а, просто, отримали замовлення щоб тебе, як вони кажуть, «замочити», то від цього виникає величезна несправедливість.

Саме несправедливість, боротьба з несправедливістю є основною рушійною силою для того щоби змінювати соціальний лад. Зокрема – владу.

Якщо згадати найвідоміший лозунг, який був на останньому Майдані, то він звучав так: «Зрозумійте, нас все задовбало!» Отож, оце «задовбування» знову повертається до нас. І мені здається особисто, що невдовзі чинна влада це зрозуміє. Принаймні, якщо не зрозуміє, то побачить, як це працює…”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.