Чому депутати не поспішають ухвалити закон про ринок деревини у другому читанні і кому вигідне збереження радянської системи лісгоспів?

Лісове господарство України – це така собі “держава” в державі. Вона має сотні власних суб’єктів господарювання. Безконтрольний доступ до лісів. Власну пожежну охорону та навіть власний правоохоронний орган – Державну лісову охорону, – пише у своїй колонці на “Економічна правда” підприємець у сфері лісопереробки Олександр Місюра

Додайте сюди закритість від суспільства інформації про розпорядження лісовими ресурсами і виходить тотально корумповане чиновницьке бюрократичне утворення, вирощене ще радянською системою. 

Хто і як реформує лісгоспи?

Міндовкілля та Держлісагентство намагається реформувати неефективну систему державних лісгоспів, які є розсадниками корупції та системних багатомільярдних зловживань. 

Ймовірно, розглядається варіант розмежування функцій господарювання, догляду та охорони лісів, які до сьогодні необґрунтовано перебували в одних руках – лісгоспах та обласних лісомисливських управліннях. 

Також вживаються заходи для детінізації обігу лісоматеріалів. Таке цілком відповідає вимогам воєнного часу, адже логічно, що природоресурсні галузі, в тому числі – лісову, необхідно у стислі терміни зробити максимально ефективними, щоб підтримувати економіку.

Наприклад, очільник Держлісагентства Юрій Болоховець уже заявив, що з 1 червня 2022 року державні лісгоспи почали відмовлятися від “прямих договорів” на постачання необробленої деревини, також відбувається перехід до практики 100% продажу обробленої лісгоспами деревини виключно через аукціони. 

Попри різні дискусії та нарікання, такі кроки безумовно сприятимуть становленню цивілізованих ринків, допоможуть формуванню однакових правил для усіх, що є передумовою для сталого розвитку лісової галузі в цілому.

За інтелектуальною “схемою” так званої “державної переробки” лісу мільярди гривень щорічно наповнювали не бюджети, а кишені спритників, що при 100% продажу обробленої лісгоспами деревини через аукціони стає неможливим.

Хто і як протидіє реформам: політична корупція чи захист лісів?

Чим більший рівень корупції, тим, на жаль, масштабніша протидія реформам, яка часто супроводжується маніпулятивними медійними кампаніями та недобросовісним політичним лобізмом.

Нещодавно народний депутат України з фракції “Слуга Народу” Олександр Матусевич оприлюднив емоційну заяву про начебто спроби приватизації лісів України. 

Народний обранець, який входить в Комітет з питань екологічної політики та природокористування, запевняє, що понад 80 законодавців також активізувалися та хочуть “захистити” ліси. 

Зі слів депутата, уже зареєстровано проєкт постанови Верховної Ради “про недопущення створення”, “корупційної структури” в лісовій галузі (мова йде про державне унітарне підприємство “Ліси України”). 

Народні обранці навіть направили відповідний депутатський запит з наріканнями Президенту України з проханням втрутитися у ситуацію, захистити лісгоспи начебто від загроз – реформ, а ліси нібито від ворогів – реформаторів.

Доходить до парадоксу, схоже, незабаром кожний депутат братиме “шефство” над окремо взятим лісгоспом з метою буцімто вирішення проблем загальнодержавного значення. Але справжня суть “шефства” зводиться до збереження ручного управління лісовим господарством та багатомільярдних тіньових доходів.

Виглядає зі сторони так, аби уникнути нововведень та зупинити незворотні реформи, депутати та інші зацікавлені особи активно поширюють наративи, що створення державного унітарного підприємства “Ліси України”, замість декількасот лісгоспів, призведе до скорочення персоналу та нібито завдасть серйозної шкоди лісовому господарству України.

Що не так в історії “депутатського” захисту лісів? 

По-перше, чому замість активізації законотворчої діяльності та створення однакових для всіх законодавчих правил використання лісових ресурсів, депутати намагаються зберегти неефективне надбання радянщини – лісгоспну систему управління лісами з монополізованими функціями в одних руках: доглядом, господарюванням та охороною лісів з їхніми системними зловживаннями? 

Така діяльність містить ознаки нехарактерного для законотворців втручання в роботу органів виконавчої влади (схоже на корупційний політичний лобізм), на що мають звернути увагу не лише представники громадянського суспільства, а й конкретні антикорупційні правоохоронні органи.

По-друге, нардеп Олександр Матусевич, як член екокомітету парламенту, разом з іншими деякими депутатами, глибоко інтегровані у лісову галузь: беруть участь у колегіях Держлісагентства, інших профільних робочих нарадах, відвідують лісгоспи тощо. 

Отже, не можуть не знати про неефективність управління галуззю, оскільки в одних руках (лісгоспах) сконцентровано протилежні за змістом функції охорони лісів, господарювання та догляду за ними.

Також сьогодні лісгоспи лише де-юре є окремими юридичними особами – самостійними державними суб’єктами господарювання, а де-факто обласні лісомисливські управління в ручному режимі втручаються в їх діяльність.

Вони визначають, наприклад, скільки лісосировини заготовляти, кому, де і як, на яких умовах продавати ліс, скільки його переробляти, на які офшори експортувати тощо. Уже давно лісове господарство фактично централізовано управляється, але юридичне закріплення цих відносин чомусь бентежить лісівників і не тільки. 

По-третє, працівники лісгоспів, здебільшого, отримують невеликі та середні зарплати. Натомість багатомільйонний “куш” від корупційних оборудок отримують начальники та пов’язані з ними особи. 

Якщо тіньові кошти спрямувати до лісгоспів, то можна утримувати вдесятеро більше робітників. 

Тому апелювання до необхідності збереження робочих місць в лісгоспах, на наше переконання, є інформаційною маніпуляцією у руках осіб, пов’язаних з теперішньою корупцією лісової галузі.

А де закон “Про ринок деревини”?

Окрім гострої необхідності змінити застарілу та неефективну організаційну структуру лісового господарства (лісгоспів) України, розмежувати функції охорони, догляду та господарювання, уже роками йде мова про необхідність впровадження однакових для всіх законодавчих правил використання лісових ресурсів. 

Прикро констатувати, але законопроєкт №4197-д “Про ринок деревини”, який може розв’язати багато проблем лісового господарства, минулого року був ухвалений парламентом у першому читанні, однак далі справа не йде.

Чому так відбувається? Відповідь напрошується знову одна – недобросовісний лобізм та корупція.

Впровадження відкритого та прозорого ринку деревини, пиломатеріалів та відходів від виробництва допоможе зробити деревообробну, меблеву та лісову галузь в цілому опорними та системоутворюючими для економіки України.

Також лише так можна покінчити з системним тіньовим обігом лісоматеріалів та остаточно зменшити обсяги корупції, зробити лісову галузь залежною від загальноприйнятих правил, а не від волі державних чиновників чи тих або інших ситуативних перипетій.

Які кроки необхідно вжити для того, щоб лісова природоресурсна галузь приносила користь державі, а не спритникам? 

  1. Припинити використовувати політичні, медійні та інші інструменти для недобросовісного лобізму в економіці і покінчити з довоєнними корупційними практиками, в тому числі – в лісовій галузі.
  2. Невідкладно ухвалити закон “Про ринок деревини”.
  3. Максимально цифровізувати лісову галузь, скоротити до мінімуму людський фактор у прийнятті рішень щодо розподілу лісових ресурсів.
  4. Ліквідувати архаїчну організаційну корумповану структуру державних підприємств – лісгоспів, запровадити KPI для оцінки діяльності посадових осіб лісової галузі, розмежувати функції охорони, догляду, господарювання в лісах.

MISURA.FUN може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації. За зміст публікацій і їх достовірність відповідальність несуть автори.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.