Купи, якщо зможеш. Чому обіцяна прозорість ринку деревини в Україні так і не настала

Лют 9, 2022 , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Півроку ринок деревини живе за новими правилами. Але замість анонсованої прозорості його заводять в глибші нетрі з новими корупційними можливостями.

Деревообробники нарікають на створення штучного ажіотажу, некоректну роботу електронної торгової системи, торги в інтересах окремих гравців, монополізацію ринку та його закритість.

У липні минулого року набрав чинності новий Закон України «Про товарні біржі». Таким чином Держлісагентство фактично передало контроль за ринком з продажу деревини Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі Нацкомісія), а виключне право продажу сировини – ліцензованим товарним біржам.

Дарина Марчак, фото з її сторінки у Facebook

Лісагентство публічно говорить про те, що адміністративним контролем і методами змушує лісові господарства продавати деревину саме через товарні біржі, 

– каже операційна директорка державного підприємства «Прозорро.Продажі» Дарина Марчак.

Свою дружбу Нацкомісія і Держлісагентство навіть скріпили меморандумом про співпрацю, взаємодопомогу та обмін інформацією.

Фото з сайту Держлісагентства

Це значить, що тепер на ринку деревини буде більше прозорості та злагодженості, а механізми торгівлі на товарному ринку будуть належно врегульовані…

– запевняє комісія.

Натомість виглядає, що нові правила ще більше закрили ринок. На фоні законодавчої невизначеності це стало родючим грунтом для нових схем і зловживань.

20 років деревообробну галузь роз’їдала корупція, а реформочки, що почали робити, звелися до перетворення децентралізованих схем у централізовані. Умовно, все заточено під красиву обгортку: буцімто, в нас Європа і біржова торгівля, яка насправді не є біржовою і чесною, 

– пояснює координатор всеукраїнської ініціативи «За ринок деревини» Юрій Дюг.

Юрій Дюг, фото надане спікером

Підприємці, з якими ми говорили, скаржаться на монополізацію ринку, а ще підозрюють біржі у проведенні торгів в інтересах певних деревообробників. Перевірити цю здогадку – місія майже нездійсненна, адже закон забороняє розкривати зміст угод. Це означає, що ніхто, окрім бірж та Держлісагентства, не знає, що відбувається під час торгів, а відтак, і на ринку деревини.

«Система конкретно «глючила»

Нині єдиний спосіб для бізнесу купити деревину – взяти участь в електронних торгах, котрі організовують біржі. Основні торги лісгоспи проводять раз у квартал, тож що деревообробники придбали – з тим фактично і працюватимуть наступні три місяці.

Після аукціонів першого кварталу цього року низка закарпатських підприємців залишилася без роботи, наприклад, Василь Фабрицій та Василь Розман не змогли купити жодного лоту.

Протягом всіх торгів система конкретно «глючила». Ми реєструвалися на 12-15 лотів і не встигали навіть ставки робити, бо система не дозволяла: «чекайте», грузиться, а через дві-три хвилини «вискакує», що така сума вже є. Потім знову мусиш натискати, а вона знову висне і так постійно,

– каже Розман.

Деревообробники скаржаться на електронну торгову систему. Мовляв, не могли конкурувати: вона висла, не давала підтвердити участь, переходити між лотами та робити аукціонні кроки.

Цей раз ми вже на двох комп’ютерах торгували і все одно. Поки переходимо до лоту, поки відкриваємо, а в наступному – ми вже програли. Через ті «зависання» дуже багато позицій по початкових цінах пішло,

– зітхає ще один закарпатець Валерій Павлюк.

Валерій Павлюк, фото надане спікером

У той момент, коли в учасників гальмувала система, лот автоматично переходив тому, хто встиг натиснути «підтвердити участь». Цього разу переможець визначався не за найвищою ціною, а за везінням. В мене ще більш-менш ситуація, по 20 секунд підвисало, а на сусідньому підприємстві по хвилині не могли крок зробити,

– резюмує Василь Фабрицій.

Траплялися випадки електронної магії, коли підприємець пропонував найвищу ціну і нібито перемагав, але вже після закінчення торгової сесії система показувала, що він програв.

Наприклад, за 37 кубометрів ялини стартова ціна була 150 тис. грн. Я поставив 152 і моя ставка перемогла, а за дві хвилини дивлюся – вже немає. Я виграв лот, а в мене його забрали. Я реєструвався на багато лотів, а мені лише один дали виграти, спеціально, щоб внесок за участь в аукціоні зарахувати, 

– у розпачі каже Валерій Павлюк.

Аукціони організовувала Українська універсальна біржа через свого агента у Закарпатській області ТОВ «ЗУТСБ».

Не можна вважати, що були проблеми під час проведення торгів. У торгах брали участь близько 400 клієнтів, двоє-троє з них телефонували, скаржилися, що «висне» майданчик. Ми не можемо їм допомогти, тому що це майданчик держпідприємтва «ЛІАЦ» і впливу на нього ми не маємо,

– каже директорка «ЗУТСБ» Наталія Петришин.

Під майданчиком мається на увазі, що «Українська універсальна біржа» проводила торги в електронній системі APS Forest Держлісагентства, яку адмініструє державний «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» (далі ЛІАЦ).

Цьому програмному забезпеченню 100 років в обід, плюс воно не відповідає вимогам ринку не по зручності, не по прозорості і в принципі немає жодних законодавчих і виконавчих актів, що прописують яким воно має бути,

– говорить Юрій Дюг.

У відповіді на наш лист ЛІАЦ запевнив, що компанія, відповідальна за техпідтримку і супровід APS Forest, не зафіксувала жодних збоїв під час проведення аукціонів на Закарпатті.

Тобто закарпатські підприємці скаржаться на роботу електронної системи, але в Києві проблем не бачать.

Коли модуль торгів знаходиться на боці майданчика, а майданчик працює з продавцем і покупцем, виникає ризик конфлікту інтересів. Тому що майданчик знає, що хоче продавець, які покупці можуть прийти, і якщо в нього є доступ до модулю торгів, він може підіграти певному продавцеві. Зробити так, що на аукціон прийдуть потрібні покупці, тому що іншим він не дасть можливості зареєструватися або вони зареєструються, а під час аукціону в них не працюватиме програмне забезпечення: в когось кнопки не будуть натискатися, а в когось система буде виснути, – тобто це все можна вручну регулювати, 

– каже Дарина Марчак.

Біржа має доступ до електронної системи і це прописано в її регламенті.

Біржі у своєму внутрішньому регламенті встановлюють правила продажу лісу, котрі можуть змінювати чи не щомісяця,

 – зітхає Юрій Дюг.

Зараз неможливо довести некоректну роботу торгової системи, визначити винних і притягнути їх до відповідальності. Тільки в одному районі Закарпаття близько 20 деревообробників обурені проведенням торгів. І така ситуація не тільки там.

Наші підприємства теж стикаються зі збоями торгової системи, наприклад, коли непрацююча кнопка підтвердження ставок не дає робити аукціонні кроки. Куди ми тільки не писали, куди не зверталися … та маємо надію без надії і готові боротися. 

– розказує Віталій Люшин, очільник ГО «Спілка деревопереробників Березнівщини», що у Рівненській області.

Виконавчий директор ТОВ «Кроноспан Рівне» Павло Пильтяй теж говорить про незадовільну роботу торгової системи:

У нас на підприємстві працює професійна команда менеджерів із закупівлі, яка відпрацьовує навіть найпроблемніші торги. Але… до надійності діючих електронних систем є багато питань. Ринок потребує сучасного, стабільного та зручного програмного забезпечення.

Павло Пильтяй, фото з його сторінки у Facebook

Окрім проблем з електронною системою підприємці скаржаться на штучні перепони з реєстрацією у торгах та часті зміни правил їхнього проведення.

Підприємство робить заявку, оплачує гарантійний внесок, а його не допускають до торгів. Чому? Тому що треба було договір в якомусь електронному кабінеті  прикріпити. То якусь додаткову угоду вигадають, то ще щось. Зараз Енергетична біржа запустила нову торгову систему, ми про це дізналися випадково. Підприємці змушені брати спеціальну людину, яка займається виключно торгами: моніторить розклад, біржі, їхні правила та агентів,   

– обурюється Віталій Люшин.

Умови продажу деревини суттєво змінюються мало не кожних три місяці, це не дозволяє ефективно проводити закупівлі, конкурувати, планувати роботу підприємства і загалом бути впевненими у стабільності забезпечення сировиною,

– пояснює Павло Пильтяй.

«Прозорро – це були справжні торги»

Минулого року ситуація була кардинально іншою, принаймні на Закарпатті. Тоді в Україні тривав експеримент з продажу необробленої деревини через «Прозорро.Продажі».

Він полягав у тому, що у лісогосподарські підприємства мали виставляти у державній торговій системі не менше 25% від обсягу заготовленої деревини. Але Закарпатська область вирішила продавати у такий спосіб усі 100% і  стала абсолютним лідером за реалізацією та отриманими доходами.

Продажем завершувався кожен другий аукціон, а ціна зростала майже на 9% при відносно не високому коефіцієнті конкурентності – менше двох претендентів на лот.

Прозорро – це були справжні торги, чесні. Коли закінчувалася торгова сесія ми бачили геть усе, а зараз тільки кількість учасників і кінцеву ціну продажу,

– згадує закарпатець Валерій Павлюк.

На Прозорро було видно з ким конкурували, хто і яку ціну пропонував, по якій купив, чи була укладена угода, чи забрали ту деревину. Тобто вся інформація по торгам була публічною, а зараз це таємниця за сімома замками, 

– додає Віталій Люшин з Рівненщини.

Повний і зручний архів «Прозорро.Продажі» будь-хто може подивитися онлайн, як в агрегованому вигляді, так і у розрізі кожного окремого аукціону.

Інформація про хід і результати торгів завжди була і є відкритою. Це основа роботи нашої системи, 

– наголошує Дарина Марчак.

Зараз про таку прозорість годі й мріяти. Загальні об’єми продажу лісу та його вартість – єдине, що може побачити громадськість.

Наприклад, неможливо порахувати, чи варто запрошувати інвесторів у нашу деревообробну або меблеву галузь, тому що немає жодних нормальних, адекватних цифр по заготівлі та продажу деревини. Все приблизно, наскубано незрозуміло звідки, 

– констатує Юрій Дюг.

«Прозорість торгів деревиною – це основа довіри до їх проведення. Вона автоматично виключає приховування аукціонів і формування лотів під конкретних покупців», – вважає Павло Пильтяй.

Проєкт з продажу деревини у системі «Прозорро.Продажі» добре себе зарекомендував, тож Міндовкілля спробувало масштабувати та продовжити термін його дії. Це дозволило б отримати вичерпні дані про ефективність процедури і говорити про її впровадження на постійній основі. Та проєкт постанови навіть не дійшов на розгляд до Кабміну.

Деревообробна спільнота ділиться на тих, хто хоче, щоб був публічний та відкритий ринок і тих, хто хоче, щоб було як завжди, по домовленості. Десь третина переробників не хоче домовлятися і платити хабарі, в більшості це компанії маленькі або з зовнішніми інвестиціями. Відповідно, коли прозоррівці намагалися запровадити відкриту торгівлю, вони зробили певну помилку – не знайшли союзників серед деревообробників. Налагодили діалог тільки у вересні минулого року, коли час вже пішов і аукціони віддали ліцензованим біржам,

– ділиться спостереженнями Юрій Дюг. 

Біржі переконують, що сьогодні модель проведення торгів аналогічна із «прозоррівською». Та це не зовсім так.

По-перше, жодна біржа не мала доступу до системи «Прозорро.Продажі», а система не знала, що відбувається у роботі бірж з учасниками торгів. Ця безпекова ланка запобігала втручанню у їхній перебіг.

По-друге, до «прозоррівської» системи будь-хто міг завести покупця, а зараз біржі самі обирають агента в області.

Умовно, наша система горизонтальна і до неї вертикально підключено купа майданчиків. Наприклад, лот заводить продавець з однієї біржі, покупці заходять з інших, а торги відбуваються в нашій системі. Таким чином ми, з одного боку, є інтегратором між усіма майданчиками, а з іншого – гарантуємо безпеку торгів,

– пояснює операційна директорка «Прозорро.Продажі» Дарина Марчак.

Біржовий тандем

Першою ліцензію Нацкомісії з цінних паперів, а відтак і тимчасову монополію на ринку деревини, отримала «Українська енергетична біржа». Це викликало неабиякий супротив громади, з’явилася низка критичних публікацій, тож наприкінці минулого року біржа заявила:

Статті, що розповсюджуються в ЗМІ та називають нову прозору модель реалізації необробленої деревини спробою монополізації ринку, «Українська енергетична біржа» розцінює як замовні та такі, що розповсюджуються з метою дискредитації біржової торгівлі.

Умови отримання ліцензії не досяжні для більшості, тож з двох сотень бірж, що працювали в Україні до чинного Закону, тільки трьом вдалося стати ліцензійними і лише дві з них торгують деревиною.

Ми навіть не подавалися, бо розуміємо, що не відповідаємо вимогам ліцензування, 

– каже Наталія Петришин, директорка ТОВ «ЗУТСБ», яке раніше організовувало торги на Закарпатті.

Умови ліцензування дуже жорсткі, витримати їх регіональній біржі неможливо. Тому ми працюємо як агент в ліцензованих бірж. Всі лісгоспи Львівської області працюють через нас так само, як працювали до цього. У нашій роботі фактично нічого не змінилося, окрім того, що отримуємо втричі менший дохід,

– пояснює директорка львівського ТОВ «ТД «Галконтракт» Стелла Мамаєва.

Голова Нацкомісії з цінних паперів Руслан Магомедов вважає, що процес глобалізації біржової торгівлі природній та неминучий:

Треба розуміти, що біржовий бізнес дуже важкий і дуже коштовний. Якщо поглянути на світовий досвід, ви не знайдете в якомусь фінансовому центрі 20, 30 або ж 50 бірж. Навпаки, йде тенденція до глобалізації і це має сенс. Двох-трьох бірж достатньо, головне, щоб була достатня кількість попиту і пропозиції.

Колишній учасник біржового ринку, який попросив себе не називати, каже, що ліцензія надається тільки наближеним біржам і це питання вирішується у столичних кабінетах:

Ліцензію ви можете купити за п’ять мільйонів, ще мільйон доларів заплатити за аудит, можете осягнути і решту принад, але навряд чи вам дозволять торгувати деревиною.

Здавалось би, «Українська енергетична біржа» позбулася статусу єдиного продавця, коли ліцензію отримала «Українська універсальна біржа». Та це на перший погляд. На другий виявилося, що вони пов’язані.

За даними YouControl, співвласниками універсальної біржі цілі 15 років були Олександр Маковий і Олексій Дубовський. Разом вони володіли ще й компанією, котра була серед засновників енергетичної біржі. Зараз Дубовський – бенефіціар енергетичної, а Маковий – універсальної. Дубовський і Маковий лишаються партнерами у ТОВ «Тек-Трансгруп» та ГО «Український правовий союз».

Олексій Дубовський, фото з сайту Української енергетичної біржі

Окрім того, енергетична і універсальна біржі певним чином пов’язані з єдиною в Україні державною товарною біржою – Аграрною, що підпорядковується Кабміну. Вже одинадцять років Аграрну біржу очолює Олександр Марюхніч, який до того був у керівництві універсальної, а власник енергетичної біржі Олексій Дубовський свого часу був заступником Марюхніча на Аграрній.

Сьогоднішня ситуація на ринку деревини повторює сценарій 2017 року, коли електронні продажі були тільки впроваджені, а Аграрна біржа намагалася їх приборкати.

Старт електронних торгів деревиною супроводжувала низка скандалів: деревообробники скаржилися на роботу електронної системи, а Аграрну біржу звинувачували у монополізації ринку деревини, втручанні в перебіг і результати торгів. Вона навіть визнала цей факт, щоправда, переклала відповідальність на хакерську атаку та це не завадило заявляти про успіх ноу-хау.

Нині без зайвого пафосу можна стверджувати – перехід з нашими партнерами на електронний продаж необробленої деревини робить ринок прозорим! Ми ліквідували як клас так звані «договорняки», 

– говорив п’ять років тому Олександр Марюхніч.

Sale для обраних

Через ліцензовані біржі продається 99% усією заготовленої деревини, втім на аукціонах з’являється не вся. Наприклад, Брустурянське лісомисливське господарство, що на Закарпатті, на торги четвертого кварталу минулого року виставило близько 12,5 тис. м³ лісу, а це 41% від об’ємів середньої квартальної заготівлі.

На ринку штучно створюють ажіотаж. Для добросовісних покупців ціна на сировину злітає астрономічно, бо на торгах вони б’ються до останнього. У нас лісгоспи виставляють на квартальні аукціони 10-13% від річної заготівлі. В мене питання: де решта деревини?

– пояснює Віталій Люшин з Рівненщини.

Очевидно, продається поза основними аукціоними торгами. Нову практику продажу – редукціони – у 2020-му впровадив державний ЛІАЦ. Якщо аукціони – це торги на збільшення ціни, то редукціони – на зменшення.

Для участі у них підприємець розміщує в електронній системі оголошення, що, умовно, готовий купити тисячу кубометрів сировини за тисячу гривень, тоді як на аукціонах ціна стартувала з півтори, і лісгоспи змагаються за «привабливу» пропозицію зниженням ціни.

Фактично, це закупівля одного учасника в одного постачальника. Ми категорично проти редукціонів. Ринок вважає їх абсолютно корупційним інструментом, через який формалізується адміністративна домовленість між покупцем і продавцем,

– говорить Дарина Марчак.

Домовленість про ціни, нижчі ринкових, і обсяги деревини, які методом різноманітних маніпуляцій чомусь не продаються на аукціонних торгах: немає охочих, торги були зірвані або придумують якусь іншу історію. Чи це законно? Сумнівно. Але те, що не заборонено – дозволено,

 додає Юрій Дюг.

ЛІАЦ проводив редукціони до набуття чинності Закону «Про товарні біржі», тобто вісім місяців. За цей час лісгоспи там продали близько 740 тис. м³ деревини, це обсяг заготівлі Черкаської області у 2021 році або майже 15 тис. вагонів.

Коли за організацію редукціонів взялися біржі, доступ учасників зробили обмеженим. Виключним правом наділили підприємства, котрі мають від 50 млн грн доходу за рік і готові викупити не менше 500 м³ деревини однією партією.

Минулої осені ми почали про це багато писати і говорити на різних комітетах: «Яка ж у вас позитивна реформа, якщо ешелони їдуть на редукціони?  І наприкінці року їх перестали проводити,

– розказує Юрій Дюг.

Хоча ні, не перестали, а за виключенням невеликих змін перейменували у «продаж за оголошеннями». Тож деревообробним монстрам досі доступні величезні об’єми сировини поза конкуренцією.

Все дуже сумно, деревообробну галузь просто вбивають. Скільки ми можемо ще протриматися? Півроку, найбільше рік? Малий бізнес загине і залишаться монополісти, що будуть диктувати умови лісгоспам,

– вважає керівник Спілки деревопереробників Березнівщини Віталій Люшин.

У лідерах за обсягами купівлі деревини на редукціонах компанії мільярдера Леоніда Юрушева: «Коростенський завод МДФ» і «Українська холдингова лісопильна компанія». Наприклад, 31 грудня цього року «за оголошеннями» вони придбали два лоти «вагою» 86 тис. м³, а 1 і 2 лютого – три лоти на 69 тис. м³. За три робочі дні до Коростеня «поїхало» більше трьох тисяч вагонів деревини з майже минулорічним об’ємом заготівлі Кіровоградської області.

Цікаво, що редукціони впровадили за місяць після екскурсії на коростенський завод прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, під час якої він обіцяв реалізувати низку завдань, «щоб наростити обсяги виробництва та розвивати галузь».

Закон «Про ринок деревини», що має його реформувати, зробити прозорим, конкурентним та очистити від корупції, Верховна Рада вже два роки народжує в тяжких муках. Три місяці тому його проєкт прийнято за основу і наразі триває підготовка до другого читання.

У законопроєкті йдеться про запровадження відкритих даних, встановлення рівних правил гри, введення відповідальності за порушення договорів тощо. Це дасть стрімкий розвиток меблевій та деревообробній галузі і в тому числі дозволить навести лад з продажем деревини, 

– вважає операційна директорка державного підприємства «Прозорро.Продажі» Дарина Марчак.

Зараз немає нормативних актів, які би зобов’язували лісгоспи виставляти всю деревину на квартальні торги і вчасно виконувати угоди, немає жодної відповідальності і в покупців, які штучно накручують ціни на торгах, виграють контракти і не забирають деревину – ці та багато інших проблем мав би вирішити збалансований законопроєкт «Про ринок деревини», 

– сподівається виконавчий директор ТОВ «Кроноспан Рівне» Павло Пильтяй.

MISURA.FUN може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації. За зміст публікацій і їх достовірність відповідальність несуть автори.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.