Приховування лісівниками даних про розпорядження лісовими ресурсами та державною власністю, на жаль, продовжується? Чому, що за цим криється?

Як уже повідомлялося, 29 листопада 2021 року відомий волинський деревообробник та громадський активіст Олександр Місюра скерував Голові Держлісагентства Юрію Болоховцю лист з вимогою припинити ганебну незаконну практику державних лісгоспів щодо приховування даних (об’єми, методи, форми, час та дати тощо) про торгівлю лісоматеріалами круглими.

Волинянин у листі приводив дюжину фактів, коли відмова у доступі до публічної інформації, підпорядкованих Держлісагентству підприємств та установ, судовими рішеннями була визнана протиправною. Однак, попри це, держлісгоспи й надалі ігнорують судові постанови про забезпечення доступу до інформації, дискредитуючи, як систему правосуддя, так і авторитет органів управління державних підприємств і організацій.

Читайте також: Олександр Місюра вимагає припинити приховування даних про торгівлю круглим лісом. (Документ)

Сподіваюся, що Державне агентство лісових ресурсів України належно відреагує, вдасться до своєчасних заходів. Адже проблема з доступом до даних про розпорядження лісовими ресурсами є тривалою, системною, загальною для всіх державних підприємств лісової галузі та перешкоджає розвитку деревообробної, меблевої галузей тощо, створює проблеми для громадського контролю функцій охорони та догляду за лісовими насадженнями в Україні,

– очікував дієвої реакції столичних лісових “генералів” Місюра.

У відповідь отримав запевнення Юрія Болоховця, що Держлісагентство “доручило обласним управлінням лісового та мисливського господарства та державним лісогосподарським підприємствам неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства в частині надання доступу до публічної інформації за запитами фізичних та юридичних осіб у межах повноважень та звернуло увагу на відповідальність, передбачену чинним законодавством за невиконання судових рішень,. що набрали законної сили“.

Водночас, доказом реакції керівництва лісової галузі України на кричущі факти системного порушення законодавства України став лист від 21 грудня 2021 року за підписом першого заступника голови ДАЛРУ Віталія Пуня, яким він доручив усім обласним управлінням лісового та мисливського господарства неухильно дотримуватися норм чинного законодавства в частині надання доступу до публічної інформації на запити фізичних та юридичних осіб. Також звернув увагу підлеглих на обов’язковість виконання судових рішень.

Для перегляду листів у повному розмірі відкрийте зображення у новій вкладці.

До слова, інший заступник в Держлісагентстві – Віктор Смаль займається цифровізацією, однак, чомусь, ці процеси не спрямовані на руйнування основних “схем”. Більше того, рівень доступу до інформації, на моє переконання, залишається незадовільним, гальмує подолання корупції та розвиток галузі,

– категорично заявляє Олександр Місюра.

І, як доказ, додає вже котру постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання одним із державних підприємств Волинської області рішення суду про доступ до інформації щодо реалізації підприємством лісоматеріалів. Ні рік часу, що був витрачений на доведення в суді протиправних дій держпідприємства, ані виконавчий лист не заставили його керівника добровільно виконати рішення суду.

Навіть двадцять шість тисяч гривень стягнутого із лісогосподарського підприємства виконавчого збору не стали для аргументом для виконання вимог законів України!

Далі – слово Олександру Місюрі:

Отже, як виконали доручення керівництва з Києва місцеві лісівники?

Та “чхали” лісівники “на місцях” на доручення власного керівництва, коли мова йде про багатомільйонну дохідність та обслуговування багатомільярдних схем державної переробки лісу. Ймовірно, що масштабний “навар” від корупції у лісовій галузі посприяв утворенню “удільних корупційних кланів лісової галузі”, пов’язав недобросовісними інтересами місцеві державні адміністрації, місцеву поліцію та лісівників.

Це, на мою думку, і є та справжня “лісова мафія”, яка набрала такої ваги, що “центральна державна влада” не може з ними справитися. Прикро, що апетити та паразитування цієї “лісової мафії” на базі державної власності лісгоспів прямо загрожує національній безпеці України, а належної та своєчасної реакції чомусь нема!

Подумайте самі, як таке стало можливим?

Волинські лісгоспи зухвало пішли наперекір дорученню київського керівництва та знову, вкотре, демонстративно приховали публічну інформацію про свою діяльність щодо державної переробки лісу та щодо розпорядження державною власністю, яка перебуває у них на праві господарського відання.

Надати вичерпну і повну інформацію за період 2019 р. по даний час щодо:

– операцій, пов’язаних з передачею третім особам права користування державним майном, закріпленим на праві господарського відання, в тому числі майнових комплексів структурних підрозділів, філіалів, цехів, нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини), а також іншого окремого індивідуально визначеного майна (устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності) Державного підприємства в розрізі його структурних підрозділів;

– штатної чисельності працівників Державного підприємства в розрізі його структурних підрозділів,

– таким було прохання до держлісгоспів Волині в частині запиту про доступ до публічної інформації.

У відповідь чиновники лісової галузі фактично утаємничили інформацію, яка є суспільно важливою і такою, що може та повинна лягати в основу важливих адміністративно-розпорядчих управлінських рішень для лісової галузі?

Невже існує якась окрема “Волинська лісова республіка” з власними “порядками” та законами і для якої Київ – “не указ”? Шаблонні та синхронні відмови надати доступ до публічної інформації про те, які деревообробні цехи державних підприємств передано в користування та яке майно передано третім особам тощо – як розцінювати?

Примітно, що усі ці відповіді-відмови різних державних суб’єктів господарювання майже, слово в слово, однакові. Виглядає так, що хтось скоординував масове вчинення правопорушення і написання відмовних текстів.

Не може бути обмежено доступ до інформації про… володіння, користування чи розпорядження державним… майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно,

– гласить частина п’ята статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Так чому ж державні лісогосподарські підприємства з впертістю смертника вкотре йдуть на порушення законодавства, вимог Держлісагентства, приховуючи від уваги громадськості факти та умови використання державного майна?

Відомо, що офіційно координує діяльність лісгоспів Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства.

У нас потужні деревообробні комплекси. В свою чергу займають сьогодні 14 державних підприємств…

– вихвалявся 30 грудня минулого року головний лісівник Волині Олександр Кватирко. –

Такі, що дійсно вирізняють Волинь серед інших регіонів…

Чому ж не має жодної реакції на такі факти протиправного приховування інформації, що становить суспільний інтерес?

Читайте також: Закон Кватирку не указ або Діло Сівця живе?

Схоже, головного лісівника Волині більше турбує з’ясування особистих стосунків з бізнесом, який критикує схеми, ніж виконання завдань уряду України та керівництва галузі.

Більше того, Олександр Кватирко більше переймається власним визнанням в наукових колах, присудженням наукового ступеня доктора філософії, ніж системним вирішенням реальних проблем галузі.

Читайте також: Що присудили головному лісівнику Волині Кватирку?(відео)

Нагадаю, що уже оприлюднено чимало матеріалів про грубі зловживання лісгоспів у сфері ненадання доступу до публічної інформації. Навіть визнання судами протиправності дій лісгоспів і зобов’язання останніх надати інформацію, на жаль, не призвело до відкритості у роботі чиновників і отримання запитуваних важливих даних.

Висновки?

Дуже прикро, що лісівники умисно приховують від суспільства публічну інформацію аби, на мій погляд, приховати багатомільярдні схеми корупційного розпорядження лісовими ресурсами.

Чому розкриття цієї інформації так злякалися чиновники лісової галузі? І чому ці “цирки” з перешкоджанням доступу до публічної інформації продовжуються?

Бо, на мою думку, при оприлюдненні інформації про користування деревообробними цехами чи схожої можуть проявитися очевидні та беззаперечні ознаки багатомільярдної “схеми” державної переробки лісу та інших зловживань.

Які саме ознаки ймовірних інтелектуальних корупційних “схем” можуть бути “розкритими”?

  1. Лісгоспи закупляють ліс для переробки не на відкритих аукціонах за однаковими правилами, а самі в себе – за цінами в 3-4 рази дешевше ринкових.
  2. Дешеву сировину державні підприємства у багатьох випадках самостійно не переробляють. Навпаки – власні деревообробні цехи передають в користування комерційним структурам (зазвичай – наближеним до “керівництва” лісівників), у яких замовляють так звані “давальницькі” послуги. Саме таким чином збільшується витратна частина виробничого процесу та “вимивається” додана вартість. Затрати на виготовлення готової продукції у бухгалтерских проводках майже дорівнюють кінцевій ціні продажу товару.
  3. “Комерційні структури”, які надають “давальницькі” послуги, тобто приймають участь у “схемі” – отримують від лісівників “привілеї”, а саме: можливість закупляти сировину за вигідними (читай – корупційними) умовами. Наприклад, ті, хто “співпрацює” з лісівниками, отримують ліс-сировину за цінами, суттєво нижчими ринкових в тому числі через застосування процедури так званого “попереднього огляду” деревини чи через продаж деревини за посередництва сумнівних торговельних площадок.
  4. В подальшому, лісгоспи, виготовлену за “схемою” державної переробки готову продукцію (палетну заготовку) не продають на аукціонах відкрито та доступно, а експортують за кордон за цінами в 2-4 рази нижчими ринкових.

Різниця між реальною ринковою вартістю лісових ресурсів та кінцевої продукції, яка з‘являється в результаті схеми “державної” переробки лісу – величезна – десятки мільйонів євро! Саме ця “схематозна” різниця у формі десятків мільйонів готівки щомісячно осідає у корумпованих чиновників та учасників оборудок, не приносячи користі державним підприємствам, їх колективам, місцевим громадам та суспільству загалом.

Чи не є це дуже небезпечним джерелом фінансування дестабілізації ситуації в Україні і замахом на знищення державності?

Що необхідно зробити аби виправити дану критичну ситуацією з лісовими ресурсами та забезпечити розвиток лісової галузі?

Потрібно негайно ухвалити у другому читанні законопроєкт “Про ринок деревини”, яким забезпечити відкритий та прозорий ринок з однаковими правилами для усіх!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.