Стан довкілля значною мірою зумовлюється мільйонами щоденних рішень та дій людей.

І, хоча лідерство в забрудненні навколишнього середовища належить економічним суб’єктам енергетичного комплексу, видобувної та обробної промисловості, транспорту та інших галузей економіки, цілком очевидно, що до цього причетні й сила-силенна невеликих розсіяних джерел – домашніх господарств, – пише у ZN доктор економічних наук, головний науковий співробітник ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Ольга Попова. У поле зору зеленого руху дедалі частіше потрапляє сфера споживання. Поведінка і дії осіб залежать від екологічної свідомості членів суспільства. 

Більшість людей сьогодні занепокоєні проблемами екології, підтримують ідеї здорового способу життя. Але чимало їх не знають, як на практиці оберігати довкілля. Здається, що для цього, знову ж таки, потрібні кошти, яких не вистачає. Однак іноді варто лише оцінити свої дії через призму їх екологічності та зрештою чинити по-новому, вибирати з наявних альтернатив більш екологічно безпечні продукти й послуги.

Останнім часом широко пропагується екологія, стало більше публікацій на екологічну тематику, Європа ініціювала Європейський зелений курс (від 2019 р.) із цільовими установками на декарбонізацію та досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. Однак така активність є водночас симптомом погіршення ситуації в екологічній сфері. 

Добре було б, якби відновлення після COVID-19 відбувалося на зелених засадах, бо ця криза особливо унаочнила вразливість людей від екодеструкції. Потрібні прості й реальні правила, як діяти й жити по-зеленому, які харчові продукти і промислові товари обирати, як поводитися в домівках з електроприладами, водоспоживанням тощо. Варто поширювати ці правила повсюди, щоб досягти «критичної маси», коли з набуттям громадянами екологічних знань сформується екологічна свідомість суспільства загалом. 

У формуванні екологічної свідомості можуть спрацювати як вражаючі факти, так і суто корисні поради. До прикладу, кожна тонна переробленого паперу рятує від вирубування 17 дерев, заощаджує майже 4 тис. кВт енергії і 26 тис. літрів води, запобігає викиданню в атмосферу 27 кг забруднюючих речовин. Одне ж дерево поглинає щорічно приблизно 12 кг вуглекислого газу, що важливо в контексті сучасних гасел декарбонізації. 

А ось вражаючий приклад із побуту: нормальний водогінний кран чи головка душу виливає майже 18 літрів води за хвилину. Щоразу, коли зливається вода в туалеті, витрачається майже п’ятиденна норма питної води для однієї людини. Принагідна порада — встановлювати на крани розсіювачі, обмежувачі струменю, а також туалети з ощадним витрачанням води для зливу. До речі, економії води можна досягти, відрегулювавши головку наповнювача у звичайних туалетних бачках на меншу кількість води або поклавши до бачка наповнену водою й закриту пляшку.

Екологічно деструктивні факти можна наводити з різних сфер: у світі викидаються у смітник майже 30% продуктів харчування; щосекунди викидається чи спалюється повна фура одягу; за рік одна людина створює майже 500 кг побутових відходів. І визнане правило 3R (reducing, reusing, recycling) — скорочення, повторне використання та переробка — ще більше актуалізується.

Споживачам має бути доступною, поряд із ціновим позиціюванням, інформація про екологічність товарів — з інструкцій з використання, з інших джерел. Зокрема, в багатьох країнах така інформація щодо промислових виробів надається в оглядах типу «покупки, аби зробити світ кращим», «перелік постачальників — учасників охорони навколишнього середовища». А в деяких містах за спеціальним номером телефону консультують громадян щодо методів і технологій зменшення споживання енергії та води в домашніх господарствах, підвищення ефективності використання цих ресурсів тощо. Німецькі екологічні організації, зокрема, радять споживачам відмовитися від купівлі ґрунту для хатніх квітів та клумб у садових центрах, оскільки чимало торфу як основного матеріалу багатьох сортів цього ґрунту імпортується нині зі Східної Європи, зокрема з країн Балтії. Виробникам і торговим організаціям наполегливо рекомендують перейти на альтернативні сорти на основі компосту, гумусу, деревного чи кокосового волокна.

Виявляється, шо в оселях варто відмовитися від вінілових шпалер, епоксидних фарб та лаків, деревостружкових плит і фанери через місткість у них смол, будівельних матеріалів із синтетичної гуми, ізоляційних матеріалів із карбамідних спінених смол, синтетичних килимових покриттів від стіни до стіни тощо.

Безперечно, можна добре інформувати споживачів про екологічність товарів, та, зрештою, більшою мірою їхнім вибором править ціна. Екологічні товари зазвичай трохи дорожчі, а відтак і менш доступні споживачам. У Фінляндії, яка оголосила екологічною всю територію країни, екологічно безпечніші споживчі товари не обкладаються податком на продажі.

Мають бути організовані канали для здавання на переробку й утилізацію екологічно небезпечних товарів. У деяких країнах, зокрема у США, Ізраїлі, формують спеціальні зони розвитку ринку перероблених матеріалів, виділяючи землю та забезпечуючи прискорене отримання дозволів, надають податкові пільги та кредити під низькі відсотки. Тривалий час і досить широко у світі ведеться кампанія зі збору вживаних батарейок та акумуляторів, але все ще лише близько половини їх переробляється (бо потрібні чималі інвестиції в потужності з утилізації). В Україні, як стверджується, переробляється лише 1% усіх батарейок. Наразі відкриваються публічні пункти в магазинах, школах, під’їздах, щоб виправити таку ситуацію. А ось, скажімо, практики повернення картриджів для принтерів наприкінці терміну їх служби — немає, як пояснили в центрах обслуговування, та й пропозицій від користувачів щодо цього не надходило. Неважко здогадатися, куди потрапляють такі картриджі, — гамузом у сміттєвий бак. Проте якби компанії активніше пропонували програми викупу чи обміну старих електронних приладів, споживачі отримували б дещицю коштів, а електроніка йшла б на переробку.

Вагомим питанням для домогосподарств є облаштування енергетично ефективного та низьковуглецевого житла, чого можна досягти оснащенням його сонячними батареями і установками для накопичення енергії. Це важливо в контексті сучасного тренду декарбонізації (зменшення викидів парникових газів, їх поглинання, секвестрації) і досягнення кліматичної нейтральності. Та навіть у Євросоюзі майже 75% будівель енергетично неефективні, лише близько 1% фонду щорічно оновлюється. Для українців доволі незвична практика збору й рециркуляції дощової води для побутових потреб, яку теж годилося б просувати. Вражаючою є практика збору крапель конденсованої води з кондиціонерів для поливу зеленого трав’яного майданчика для відпочинку студентів в університеті м. Хайфа в Ізраїлі. 

Нарешті й в Україні почали переробляти викинуті новорічні ялинки. Проте скошену траву на газонах збирають і вивозять, очевидно для подальшого спалювання чи складування на сміттєзвалищах (можна вивозити на поля як зелене добриво). Тоді як доцільно, скосивши й подрібнивши траву мульчерами, залишити її на газонах для удобрення, а також для захисту від випаровування води. Справді, інколи потрібно поглянути на звичні речі «новими очима». 

Окрема тема — зміна моделей споживання продуктів харчування. Це завдання назрівало й особливо актуалізувалося в період пандемії COVID-19, що виявила нестійкість продовольчих систем. Наразі більше половини дорослого населення має надмірну вагу, що зумовлює поширення захворювань, залежних від раціонів харчування (включно з різними видами раку), і, відповідно, збільшення витрат на охорону здоров’я. За оцінками, кожна п’ята смерть людей у ЄС була пов’язана з нездоровими раціонами харчування. Середнє споживання червоного м’яса, цукрів, солі та жирів перевищує норми, тоді як споживання цільнозернових круп, фруктів і овочів, бобових та горіхів — недостатнє. Потрібно переходити на більш рослинні раціони з меншою кількістю червоного та переробленого м’яса (яловичина, свинина, баранина, козлятина, конина, а також стегна й гомілки з курятини) і вдвоє більшою кількістю горіхів, овочів, фруктів, бобових. До речі, 2021-й ООН проголосила Міжнародним роком овочів та фруктів.

Стратегія «Від ферми до виделки» від 2020 р. як центральна складова Європейського зеленого курсу декларує, з одного боку, забезпечення наявності на ринку здорових і сталих продуктів, а з іншого — орієнтує споживачів обирати правильну їжу, приділяючи дедалі більше уваги поживності, екологічним, соціальним та етичним аспектам її виробництва й постачання. Уже тепер досить поширені на полицях магазинів екологічно чисті (органічні) продукти, і кількість їх на ринку стрімко зростатиме (ЄС планує збільшити частку органічного землеробства до 25% площі сільгоспземель до 2030 р.). 

Євросоюз виокремлює нову категорію — сталі продукти як «екологічні+» із додатковими позитивними характеристиками щодо кліматичних (обмеження викидів парникових газів при виробництві та постачанні) та соціальних (дотримання прав працівників) аспектів. Очевидно, що продукти місцеві, сезонні, менш оброблені, не занадто упаковані, які надходять до споживача короткими ланцюгами постачання, можуть бути зараховані до сталих. Як сталі продукти останнім часом часто подають замінники м’яса на рослинній основі, безмолочні сири, продукти на основі комах. З часом сталі продукти матимуть відповідне маркування. 

Ціни на різні категорії продуктів харчування дедалі більше відбиватимуть реальні витрати на їх постачання з урахуванням використання природних ресурсів, забруднення ґрунтів та вод, викидів парникових газів. До прикладу, з урахуванням усіх витрат, пов’язаних із виробництвом м’яса — покриття екологічних збитків, на охорону здоров’я, субсидії, — повна вартість «БігМака» становить 12 дол. (тоді як нинішня середня ціна у США — 5,6 дол.). Якщо така ціна фактично сплачуватиметься, це може вдвоє знизити рівень попиту на бургери.

І, безперечно, зі зміною моделей споживання продуктів харчування має істотно зменшитися викидання харчових продуктів. Отже, найпростіший спосіб допомогти природі — почати бережливо ставитися до їжі, свідомо обирати її на продовольчому ринку. 

Змінюватиметься й пакування продовольчих товарів, оскільки обсяг пакувальних відходів загрозливий (173 кг на одну людину в Європі). Новаційні технології в цій сфері теж вражають. Зокрема нанесення лазерного маркування на овочі та фрукти: на шкірці витравлюються найменування товару та необхідні дані. У компанії EOSTA запевняють, що така технологія з використанням лазера заощадила мільйони тонн пластикової упаковки для мереж у Німеччині, Швеції та Нідерландах, при цьому спожито лише 1% енергії, яку довелося б витратити для наклеювання стікерів.

Багато людей стурбовані тим, що природоохоронні заходи посилять тиск на їхнє повсякденне життя, а додаткові витрати на екологію призведуть до підвищення його вартості. Може, й так, але ж потрібно враховувати відвернену шкоду та ефекти від споживання здорових продуктів харчування, скажімо зменшення витрат на здоров’я, користь від сприятливішого довкілля (чистішого повітря, води тощо).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.