Як відомо, у 2015 році Україна прийняла тимчасову заборону на експорт необробленої деревини. З того часу в середовищі експертів, деревообробників, урядовців та й посеред українського суспільства загалом точаться різнополярні дискусії щодо такого кроку нашої держави.

Олександр Місюра – деревообробник та активіст

Сюжет коментує деревообробник з Волині Олександр Місюра:

Запроваджений Україною мораторій викликав неабиякі протиріччя і в стосунках із Європейським Союзом. А питання відповідності мораторію Угоді про асоціацію з ЄС було винесено на розгляд Арбітражної групи. Котра, в свою чергу, наприкінці минулого року визнала мораторій про заборону експорту деревини таким, що не відповідає євроасоціативній угоді. Подібне вкотре активізувало внутрішньо-українські суперечки, закінчити які мав би Закон України “Про ринок деревини”, остаточна редакція законопроєкту якого надто довго очікує розгляду Верховною Радою України.

Допоки доброчесний бізнес роками чекає нормативного врегулювання продажу круглої деревини, рекомендуючи охопити цим законопроектом також обіг пиломатеріалів та відходів переробки лісопродукції, різного роду ділки вкупі зі своїми партнерами, що координують лісову галузь із чиновницьких кабінетів, запровадили чергову “схему” обкрадання України.

Хіба в період неабиякого штучно сформованого дефіциту на деревну сировину, що практично знищує деревообробну галузь; в час гострої енергетичної кризи, для виходу з якої при наближенні зими низькосортна деревина та відходи з неї могли стати “рятівним кругом” показаний на відео експорт не є подібний злочину?

Замість того аби діловою деревиною шляхом прозорих продажів на відкритих аукціонах наситити катастрофічно спраглий від її нестачі внутрішній ринок, махінатори вдаються до хитромудрих “редукціонів” (Портал публікації оголошень). Доступ до яких (де ціна в рази дешевша звичайних прозорих аукціонів) мають лише перевірені попередніми роками співпраці із лісгоспами на спецаукціонах, “прямих” договорах “обрані” контрагенти.

От і “витікають” за кордон сотні тисяч кубометрів тирси та щепи, які б в нормальних умовах господарювання, за ефективної державницької позиції численних управлінських та контролюючих структур могли би перетворитися в товар з доданою вартістю – ті ж паливні пелети. Витікають за кордон, минаючи бюджет України у вигляді податків сотні мільйонів коштів. Натомість, осідаючи в бездонних кишенях, збагачують лісову “мафію”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.