Роман Абрамовський значиться в списку міністрів, які можуть втратити свою посаду найближчим часом. Міністр сам написав заяву про відставку після критики на РНБО, де однією з претензій була робота Державної екологічної інспекції.

Але чому через погану роботу інспекції звільняють не її керівника, а цілого міністра, і чи правда, що справжня причина відставки у тендері на переробку ядерних відходів? А також, чи реально висадити мільярд дерев за три роки, чи тисне на міністрів Банкова, що не поділили Абрамовський та Шмигаль рік тому?

спитав у самого міністра Цензор.НЕТ.

Як ви можете пояснити причини своєї відставки?

– Дуже просто. Це звичайна цивілізована практика. Є певна недовіра міністру. Є незадоволення найвищого політичного керівництва, наприклад, щодо виконання указів Президента з боку міністерства. Нормальне рішення будь-якого чиновника, на якого не зав’язані якісь процеси, це подати у відставку, а далі – вже на розсуд народних депутатів. Це нормально. Це для нас якось незвично. А в світі – за набагато менші закиди чиновники подають у відставку.

– Що саме поставили вам у провину на РНБО?

– З боку міністерства вбачається неефективне виконання указів Президента.

– Яких саме?

– Там дуже багато указів – 111, 104, 35, 357, 306, 228…

– Людям ці цифри нічого не говорять

– Насправді, найбільша кількість завдань в указах Президента стосуються саме сфери діяльності нашого Міністерства. Їхня кількість значно більша, ніж у інших Міністерств. Це і питання якості поверхневих вод, вирішення проблем надрокористування, зміни в лісовій політиці, управління відходами, питання хімічної безпеки та хімічного захисту, зменшення та контролю промислового забруднення, управління та розширення природно-заповідного фонду країни. Це і частина політик, які стосуються збереження ґрунтів, тих, що в сфері відповідальності Міністерства тощо. Загалом на сьогодні 105 завдань.

Міністр довкілля Роман Абрамовський: Мені дуже важко ставити якісь умови, тиснути. У мене шлях від умови до заяви дуже короткий 02

ДЕЯКІ ЗАВДАННЯ В КАБМІНІ ВЖЕ ПЕРЕПИСАНІ НА ІНШІ МІНІСТЕРСТВА, АЛЕ ФОРМАЛЬНО В АПАРАТІ РНБО ЗАВДАННЯ НЕ ЗНЯТО

– Я хочу уявити, яким був цей процес. Сидів Данілов чи президент. І вони казали: так, от є указ номер такий-то, ви не виконали…

– Не знаю, чи законно взагалі розповідати, яким був процес. Без деталей – приблизно так. Я вийшов з презентацією, розповів стан справ. Дійсно, там є укази, які дуже важко виконати з різних причин. Таких причин є декілька блоків. Перший блок, такий, що на поверхні. Наприклад, є пункт про супроводження законопроєкту “Про управління відходами”, який у Верховній Раді був ухвалений в першому читанні буквально через пару тижнів, як я прийшов на посаду. І понад рік вже опрацьовується в комітеті. Жодного впливу міністерство на схвалення його в цілому немає. Звісно, ми беремо участь в робочих групах, обговореннях, але рішення про винесення на комітет і в зал парламенту за депутатами.

– Це той закон, у якого було три варіанти, а потім депутати довго між собою сварилися, хто з них більше захищає виробників?

– Так. Але кінцевий варіант безкорупційний абсолютно. Славнозвісні правки народного депутата Юрченка не були підтримані комітетом. Вони й не могли бути підтримані – в них ішлося про спалювання відходів та зелений тариф на електричну енергію, отриману від такого спалювання. Але. Закон в комітеті, остаточного тексту немає, порівняльної таблиці немає. А декілька завдань в Указах, 5 мені здається, повністю пов’язані з прийняттям цього Закону. Закон, потім виконання завдань. Але в указах стоять конкретні терміни. Тобто не 6 місяців після, а треба виконати в такий-то термін.

Якщо закону немає, їх неможливо виконати. Те саме стосується і промислового забруднення, хімічної безпеки. Є блок завдань, які просто не відносяться до компетенції міністерства – 7 завдань. Тобто вони вже в Кабміні переписані на інші міністерства, але формально в апараті РНБО завдання не знято. Не знаю, чому. Тут, можливо, бюрократична робота недосконало виконана. Є завдання, які на момент проведення РНБО вже були виконані, але інформація про виконання ще не потрапила до РНБО. Це ще 9 завдань.

– Так, як ви пояснюєте, видається логічним для людини, якщо вона не заангажована, то не побачить у цьому підстав, щоб відправити вас у відставку. Звідси у мене питання, які ще підстави?

– А мене ніхто й не відправляв. І заяву писати ніхто не просив. Це моє свідоме рішення. В протоколі РНБО записано: неефективне виконання указів президента.

– Там було третє питання. Воно стосувалося Державної екологічної інспекції, її незадовільної роботи.

– Це був окремий розділ. Президент України ставив питання. Дійсно, вони стосувалися висадки мільярду дерев, управління відходами, в частині побудови заводів з переробки відходів та екологічної інспекції

– Мільярд дерев – це була ваша ідея чи президента?

– Це була ідея, яку мені озвучив Президент як завдання.

 Вона реальна?

– Так, абсолютно. Складне завдання але реальне. Ми все виконаємо за три роки. Впевнений на 110%.

– Багато хто намагався порахувати в секундах, скільки треба в секунду саджати дерев…

– Так не можна рахувати. Це нелінійний процес. Як це відбувається? Ми зазвичай весною та осінню висаджуємо на рік від 130 до 180 мільйонів дерев. Ми – це система підприємств Держлісагентства, де працює понад 40 тисяч працівників. Плюс комунальні облагроліси, плюс підприємства Міноборони. Десь до 200. Три роки – це вже до 600. Але, щоб збільшити на оці 400, навіть трохи більше, ми дуже вчасно і правильно, я вважаю, зробили необхідні кроки. З моменту Указу про масштабне заліснення, ми розпочали підготовчу роботу. Треба значно збільшити вирощування посадкового матеріалу, підготувати відповідні площі, залучити більшу кількість працівників. Щодо результатів осені цього року, то за нашим планом маємо висадити 40 млн дерев. Навесні висадимо в рази більше. Так завжди – навесні саджаємо більше, ніж восени. Далі, за два наступних роки плюс весна-2024, буде якраз мільярд, може навіть трішки більше. Такий наш обґрунтований розрахунок. Це складне завдання, треба, наприклад, вдвічі збільшити кількість посадкового матеріалу, побудувати нові розсадники і т. д. Але повторююсь – повністю реальне до виконання. При тому, ми навіть не зверталися за додатковими бюджетними призначеннями. Ми бачимо, що за рахунок дуже значного перевиконання фінансових показників у системі Держлісагентства – я потім скажу про них – можемо обійтися власними коштами державних лісгоспів, без залучення коштів державного бюджету.

– У екологів були зауваження, їх цікавила взагалі концепція заліснення і те, що це може бути заліснення степової зони…

– В міністерстві захисту довкілля таке неможливо в принципі. Наша мета – розвиток та збереження природних екосистем, будь то степові чи лісові. Це ненормально перетворювати те, що зробила природа. Ми саджаємо дерева на лісогосподарських землях. Це в першу чергу, але, є такі нюанси, що навіть в степових зонах є землі, які відносяться до земель лісогосподарського призначення. Теоретично, ми могли б на них висаджувати ліс. Але будемо дуже обережно до цього підходити..

Що ми зробили? По-перше, сформували робочу групу з екологів, біологів, в тому числі громадських активістів, щоб почути фахову думку і не робити помилок. Ми не можемо знати все. У нас не так багато фахівців-науковців. Ми таку групу зробили саме під цю програму. Я думаю, що вона дасть можливість не припускатися помилок в процесі реалізації програми Президента. Я у цьому повністю впевнений.

– Друге зауваження президента стосується управління відходами?

– Так, прозвучала така теза, що треба було побудувати, точніше почати будувати сміттєпереробні заводи. У Президента є ідея побудувати 25 таких заводів. В кожній області по заводу переробному чи спалювальному. Там більше, виходячи з вартості звучало, що це сміттєспалювальні заводи. Відверто скажу, у мене трошки інша думка. Ми маємо, як держава створити умови для інвесторів. Не будувати за рахунок державних чи місцевих коштів, а створити відповідні умови і залучити інвестиції. Міжнародні інвестори дуже чекають на такі умови. Це відповідна регуляція (Закон та вторинне законодавство), тарифна політика, гарантія надходження відходів на підприємство тощо. В держави грошей на все не вистачить, їх і не потрібно. Функція держави в іншому в даному випадку.

– Вибачте, у мене на язиці крутиться Львівський сміттєперероблювальний завод, скільки його там будують?

– Там не інвестори, там будує Львівська міська рада, точніше комунальне підприємство Львівської міської ради за рахунок грантових та кредитних коштів. Може, в тому і питання. Інвестори будують в Житомирі. Там дійсно приватні інвестори. Дійсно компанія зайшла на ринок, від самого початку створила проєкт і будує завод переробки відходів за механіко-біологічною технологією. Крім того, ця компанія виграла конкурс на вивезення відходів, мені здається на 7 років. Тим самим вони отримали гарантію у тому, що відходи будуть потрапляти на цей сміттєпереробний завод і він буде забезпечений роботою. Плюс місцева влада пообіцяла підвищити тарифи.

У відходах грошей немає, як би це не звучало крамольно. Всі гроші в тарифі. Відходи це відходи. Навіть ті відходи, які є ресурсними, вони допомагають не підвищувати значно тариф. Але заробити гроші на цьому досить важко, повірте. І сама система збирання відходів дуже затратна. Компенсаторами є плата за переробку (так званий Gate fee), дохід від продажу похідного палива (RDF), виробництва енергії – дохід від її реалізації та продаж біокомпосту, а також дохід, який інвестор отримує від продажу ресурсної частини відходів ( пластику, скла, металів тощо).

 Ви маєте на увазі сортування?

– Це навіть не про сортування. Для того, щоб я розказав Вам про всю цю систему докладно, нам треба закритися в кабінеті і тиждень просидити. Але в чому вона полягає? Є головні принципи, які закладено в рамковому законопроєкті. Перше. Регіональні плани управління відходами. Що це таке? Кожна область має розробити і затвердити регіональний план – місця розміщення полігонів ТПВ, переробних заводів, сміттєспалювальних заводів, опрацювати логістику. Інвестор, який хоче будувати завод, користується вже готовим інвестиційним кейсом. Він впевнений, що згідно з планом відходи поїдуть саме йому, а не на полігон чи інше стихійне сміттєзвалище і так далі. Тобто головне це умови. Бізнес сам все зробить.

Але є ключова річ, яку треба вирішити в моєму розумінні – це питання, чи буде підвищуватися тариф. Моя відповідь: так, буде. Так, за чистоту люди мають і готові платити справедливу ціну. Наголошую – люди готові платити саме за чистоту справедливу ціну. Просто це складно в сьогоднішніх умовах в інших сферах життя, про це казати. Але ми не зможемо нічого зробити, не підвищуючи тарифи. Якщо навіть будемо будувати за бюджетні кошти, це також ті ж самі гроші платників податків.

– А підприємства? Наприклад ті, які використовують велику кількість пластику для пакування свого продукту. Ті ж виробники води нічого платити не будуть?

– Запитання абсолютно “в точку”! Це якраз має назву системи розширеної відповідальності виробників. Що це таке? Якщо ви виробляєте товар в упаковці, наприклад, випускаєте на ринок потенційний відхід, ви маєте певну кількість ци відходів зібрати, віддати на переробку, отриману вторинну сировину знов запустити в економіку. Так формується кругова економіка. А європейський принцип “забруднювач платить” працює. І в цьому випадку забруднювач це якраз підприємство, яке виробляє товар в упаковці. Менше упаковки – менше витрат на збирання. Більше, складніше упаковка – витрати вищі. Коли, до речі, Ви викидаєте свій пакет зі сміттям, то забруднювач саме Ви, як громадянин. Тобто забруднювач має платити за відходи, які він утворює або утворенню яких сприяє.

– Я сортую, я викидаю певну кількість чистих пластикових пляшок в окремий контейнер. Хто за них має платити? Я чи виробник пляшок? Може, я маю їх десь здавати в певному центрі?

– Якщо ви викидаєте в окремий контейнер, ви платити не маєте. Ви фактично виконали роботу, яку мав би виконати виробник цієї тари або сміттєпереробний завод. Така ідея. Так правильно і чесно. Ви більше платите за те, що не переробляється – органіка, складна упаковка, яку неможливо переробити, “тетрапак”, наприклад. За це ви платите. А за упаковку, яка може в новий цикл економіки потрапити фактично – пластик, наприклад, металобрухт, скло – ви не платите. Це чесно і правильно. Норма накопичення має при цьому зменшується. Коли така система запрацює і паралельно будуть побудовані заводи переробки відходів ми знімемо проблему накопичення сміття. Але я наполягаю, що це мають бути саме комерційні підприємства, які мають отримувати зиск з цієї діяльності. Ніщо державне, як правило, не працює настільки ефективно, як приватне. А умови має створити держава. Не тільки умови, які вказані в проєкті Закону, а ще і рівний доступ до правосуддя, захист інвестицій і чесні умови конкуренції. І, обов’язково, місцева влада має гарантувати потрапляння відходів на підприємство на довгий період.

– Так у чому було зауваження президента?

– Що немає заводів.

– Але ж нема закону?

– Але ж нема закону.

– Президент же має розуміти, що нема закону це не з вини міністерства?

– Я не коментую Президента. У Президента стільки кейсів, що в чомусь є стовідсоткове розуміння, бо там пріоритетність, є питання де інформованість трохи нижча і щось він може розуміти по-своєму. Відношу це й до власного недопрацювання. При тому, можливо, що Президент правий.

Міністр довкілля Роман Абрамовський: Мені дуже важко ставити якісь умови, тиснути. У мене шлях від умови до заяви дуже короткий 03

Я Ж ЗА ГРУДКИ МАРІКОВСЬКОГО ХАПАТИ НЕ БУДУ І ПИТАТИ, ДЕ ЗАКОН

– Якщо відкотитися на 9 місяців назад, коли вперше постало питання вашої відставки. Це був грудень 2020 року. Тоді вас відстояв комітет. Звідси я роблю висновок, що у вас хороші робочі стосунки.

– І комітет, і фракція.

– Я так розумію, що у вас хороше спілкування. Маріковський зараз вас хвалить як хорошого міністра. Міністр може поставити Маріковському питання: а де закон і коли його проголосують?

– Ставлю постійно.

– Що він відповідає?

– Розробляється, ідуть консультації, обговорення. Ви розумієте, я можу ставити питання безкінечно. По-перше, я ж за грудки його хапати не буду. Це не дуже коректно. В усякому разі, поки я міністр. Спойлер такий. Це насамперед. По-друге, мені процедурно це важко. Я не маю формального впливу. Так побудований регламент, так розділена система влади, що коли закон “комітетський” готується до другого читання – міністерство навіть висновок не надає. Виключно головне юридичне управління ВР.

Як працює система? Група депутатів, якій Комітет доручив підготувати законопроєкт до другого читання, опрацьовує правки народних депутатів і виносить на профільний підкомітет пропозиції щодо врахування або неврахування відповідних правок. Фактично формується остаточна редакція майбутнього Закону. Підкомітет приймає рішення, фактичне видає готове рішення на засідання Комітету. Члени Комітету голосують так або ні і приймають рішення, щодо подальшої долі законопроєкту – винести в зал на голосування, повернути на повторне друге читання. Можна і так зробити, до речі. Але я б хотів, щоб цього не сталося. Може бути і таке – потрапить законопроєкт у залу і буде повернутий на повторне друге читання. Знову час на подання нових правок, знову час на опрацювання…. І після цього фактично ще через кілька тижнів можна вносити в зал. Тобто це не буде таке значне відтермінування в часі порівняно з тим, скільки часу вже минуло. Міністерство, при тому, паралельно займалося підготовкою власного бачення редакції законопроєкту до другого читання. Моя особиста думка полягає в тому, що наш варіант більш життєвий. Це стосується і відповідності Директиві ЄС, і більших можливостей та повноважень органів місцевого самоврядування, можливостей щодо контролю, більш розвинутої системи розширеної відповідальності. Наш текст досить суттєво відрізняється від того, що ми бачили наприкінці вересня у версії Олександра Маріковського. Народні депутати, суспільство вирішить, знайде, я впевнений, найкращий варіант.

Але якщо спитати мене, я впевнений в якості нашої (міністерської) версії. Ми концептуально обговорили з усіма стейкхолдерами – і виробниками товарів в упаковці, в тому числі, які були категорично проти взагалі будь-яких змін. Ми з ними знайшли спільну мову не відступивши від жодних принципів. Довели їм, що репутаційні втрати від того, що їх материнські компанії уже впровадили такі екологічні технології, а вони залишилися десь там у стародавньому минулому, будуть більші ніж економічний зиск. Але якщо говорити про гроші, то компанії суттєво заощаджують кожен рік. Були такі оцінки, це не моя оцінка, рік – це 300 мільйонів економії виробників товарів в упаковці за рахунок того, що система розширення відповідальності не працює.

– Вочевидь вони не зацікавлені?

– Ні на що не натякаю…

– Тоді я за вас зроблю висновок, що вони зацікавлені, щоб цього закону не було.

– Були зацікавлені завжди в моєму розумінні. Не хочу звинувачувати, не був учасником процесу, але здоровий глузд підказує. Just business – платити або не платити. Але світ значно змінюється. Зараз незрозуміло, що більш доречно бізнесу – зекономити ці гроші, ці ж 300 млн на всіх, чи бути в тренді та демонструвати приклад в екологічних інноваціях. Впевнений в тому, що на сьогодні всі великі виробники готові до нових правил, критерії політики Environmental Social Governance впроваджується майже всіма транснаціональними компаніями. Не може бути так, що наприклад, не для реклами, Coca-cola впровадила його в Британії, в Німеччині, в Польщі, а в Україні не впровадила. Цю інформацію, як шило в мішку, не втаїш.

– Ви знаєте, де працює дружина Маріковського?

– Окей, давайте Nestle візьмемо.

– Чому ж?

– Я був знайомий з Лесею колись давним-давно, вона вже напевно і не пам’ятає. Вона колишня дружина Олександра. Я би не акцентував на цьому, це приватне життя.

– Тобто вважаєте, що у нього немає цього конфлікту інтересів в роботі в Coca-cola?

– А що робити Маріковському? Викреслити її з біографії? Я не знаю. У мене немає відповіді. Я дивлюсь на те, що на поверхні. Що там під ковдрою я не знаю і, справедливо кажучи – знати не хочу. Насправді чи я задоволений? Звісно – ні. Два тижні – закон в першому читанні і потім півтора року втраченого часу. Звісно, я незадоволений. Притому очевидно він рухається не туди. В моєму розумінні, моєму баченні, баченні моєї команди, ця редакція не буде сприйнята ані Верховною Радою, ані суспільством, ані бізнесом. Щоб так зробити, ще треба “добре” постаратися. Як буде, подивимося. Я думаю, що для мого наступника – наступного міністра, це буде одне з головних завдань. Всі напрацювання команди Міністерства залишаються, люди залишаються, невирішена проблема, на жаль, теж залишається.

– Чим ви пояснюєте, що у вас, попри те, що чутки про вашу відставку ширяться з Трускавця, це вже майже місяць, немає кандидатури наступника?

– Їх декілька. Я дивлюсь інформацію в ЗМІ, їх декілька кандидатур різних…

– Але останнє, я питала в четвер у керівників фракцій, чи буде голосування, я питала, чи є кандидатура, мені відповіли, що кандидатури немає.

– Може з’явиться до наступного тижня. Для мене дуже важливо… Я завжди казав, що тримаюсь за посаду, в тому сенсі, що я хотів би завершити розпочаті реформи, але якщо відчую, що втратив довіру та підтримку Президента одразу піду. Без цієї підтримки дуже важко щось змінювати. Для мене важливо, щоб людина, яка прийшла, розбиралася в питаннях, хоча б поверхнево, хоча б на політичному рівні, десь з невеликим зануренням глибинним в матеріал. Це перше. А друге – щоб не розвернула все на 180 градусів. Хоча є добрі запобіжники від цього – є чинна програма діяльності Уряду, є затверджений у “трійках” план законопроєктної роботи. Є програма Президента. Тобто “180 градусів” точно не буде. Найращий варіант – людина з чинної команди. Побачимо.

Міністр довкілля Роман Абрамовський: Мені дуже важко ставити якісь умови, тиснути. У мене шлях від умови до заяви дуже короткий 04

У ПОЛІТИКУ, ЯКІ ФОРМУЄ МІНІСТЕРСТВО, ОФІС ПРЕЗИДЕНТА НЕ ВТРУЧАВСЯ ВЗАГАЛІ

 Я уточню своє питання. Вам не здається, що на вашу посаду або на будь-яку в Кабміні буде проблема знайти кандидата, тому що схоже, що у нас міністри мало що вирішують, а більше вирішує Банкова?

– В нашому випадку – це не так. Я навіть не пригадую, в які політики втручалася Банкова. В політики, які формує Міністерство Офіс Президента не втручався взагалі. Виключно на рівні ініціатив, як то “1 мільярд дерев”. Тобто, що залежить від Банкової в нашому випадку – це подання до Верховної Ради законопроектів про ратифікацію міжнародних угод чи приєднання до Конвенції. Це перше. І видання указів про створення або розширення територій природно-заповідного фонду. Це друге.Крапка. Нікуди більше. Мені ніхто не дзвонить і не коригує. Питають – так, але точно не вказують, що робити. Я не знаю, як у інших, у нас – так.

– Чому питаю, тому що чула версію, що вас звільняють тому, що ви (як мені сказали дослівно процитую) міністр, який погано чує Банкову і не виконує ті вимоги, які йому ставлять. Одна з тих вимог стосувалася сховища ядерних відходів, зокрема компанії, яка мала б виграти на тендері.

– Це нісенітниця абсолютна. Я розкажу більш ґрунтовно про це, якщо хочете. Це теж займе час. Насправді цей тендер почався трошки раніше, ще до мене. Я не був ще тоді міністром. Він собі рухався, були якісь тендерні умови. Вони змінювалися, потенційні учасники постійно подавали скарги в Антимонопольний комітет з вимогою спростити кваліфікаційні вимоги. Первинні умови були досить жорсткі. Потім тендерний комітет Замовника достатньо сильно спростив умови, виконавши рішення антимонопольного комітету. Звісно, що керівник ДАЗВу радився, але він теж по суті не має впливу формального на тендерний комітет. Точно на 99%,бо одну з вимог Замовник задовольнити не міг – одна з компаній-учасників вийшла з вимогою: давайте змінимо Проєкт. Звісно, таке неможливо. Кілька років займе тільки проєктування і погодження. Такі вимоги тендерний комітет відхилив.

Потім пішли скарги одна на одну. Антимонопольний комітет почав їх задовольняти. Я розумію, що тендерна пропозиція має дорівнювати тендерній документації, але, скажімо так, були такі речі, які можна було б виправити. Дати час на виправлення і виправити. Окей. Знесли цей тендер. Оголосили новий тендер. Наразі, через шалену конкуренцію та нескінченні оскарження учасниками дій тендерного комітету в АМКУ тендер триває вже втретє.

– Мені казали, що взагалі мала компанія, яка пов’язана з Вадимом Столаром, перемогти?

– Це взагалі дуже важко було б зробити навіть за бажання тендерного комітету. Так, там була якась компанія “Адамант і ..” (Адамант і Кінтегро, -ред.), яку ЗМІ з ним асоціюють. Але мені дуже важко ставити якісь умови, тиснути. У мене шлях від умови до заяви дуже короткий.

– Інша версія була, що це ви лобіювали цю компанію?

– Це не так. Це точно не так. Я нікого не лобіюю, я не втручався в той тендер. Взагалі нікому не дзвонив, нікого ні про що не просив. Я навіть звільнив керівника. Він би перший сказав, що я втручався в процедуру. Одного звільнив керівника, другий написав заяву і сам пішов. Може бути, що їм хтось і дзвонив. Просто який сенс міністру дзвонити? У нас центральні органи виконавчої влади – це незалежні інституції. Міністр лише координує їхню діяльність. Зарплату погоджує, премії, надбавки, відпустки і відрядження. По суті це так. І подає проєкти актів, які стосуються діяльності того чи іншого центрального органу.

– Нардепа Шипайла (фігурант останнього розслідування Михала Ткача, -ред.) вам пропонували як керівника Державного агентства України з управління зоною відчуження?

– Кого? ДАЗВу? Ні. Звідки ці чутки?

– Є чутки, от і питаю..

– Звісно, ні. По-перше, це неможливо. Я не знаю трудовий шлях нардепа Шипайла. Я з ним добре знайомий – ми часто перетиналися в енергетичному комітеті. Навіть підтримуємо звичайні добрі стосунки. Але ні…

Останній конкурс на Голову ДАЗВу не реалізувався, тому що захворів один з претендентів і ми вчасно не змогли провести співбесіду. Але там були учасники, які мають гарний бекграунд, які працювали і керували підприємствами, на державній службі працювали. Вимоги регулятора Державної інспекції з ядерного регулювання до цієї посади такі, що вони просто не пройшли. Є високі вимоги до цієї посади. Як і до посад керівників підприємств Зони відчуження. Я далекий від думки, що народний депутат міг пройти цей конкурс. Дуже далекий. Треба подивитися. Але наскільки я знаю, він ніколи не працював у галузі ядерної енергетики чи ядерних відходів. І в конкурсі участі не брав. Тобто це маячня абсолютна!

Міністр довкілля Роман Абрамовський: Мені дуже важко ставити якісь умови, тиснути. У мене шлях від умови до заяви дуже короткий 05

ТРИЧІ Я ПРОПОНУВАВ ГОЛОВІ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ ПОДУМАТИ ПРО ВІДСТАВКУ

– Наскільки я розумію, що головне зауваження, яке у вас було від президента, це робота Державної екологічної інспекції.

– Повторюю. Центральний орган виконавчої влади…. Тричі я пропонував голові ДЕІ подумати про відставку за угодою сторін.

– Чому? Що вас не задовольняє в його роботі?

– Корупція в регіонах. Вона дійсно є. Можливо, є і в центральному апараті. На Одещині співробітники управління “К” СБУ, затримали дві людини за тиждень. Я розумію це. Ви думаєте, я не розумію причинно – наслідковий зв’язок?

-ДБР, здається.

– Вони ведуть слідство. Давайте по-іншому поговоримо. А що можна зробити? Поміняти людей?

 Насправді я бачила не одну новину про те, що затримали на хабарі. Я бачила мінімум низку новин про затримання співробітників Держекоінспекції, які вимагали, наприклад, з власників АЗС ідентичний хабар в 5 тис.дол. Це нагадує ставку, яка існує в межах організації.

– Так, абсолютно. Цілком можливо. А ви питаєте, чому я просив його написати заяву?

– Вам приходили такі скарги?

– Такого не було. Скарги не приходили. Але я ж спілкуюся із правоохоронцями, зокрема. Я знаю, що відбувається. Тому й було запропоновано. По-перше, давайте навіть формально. Президент на одному з засідань РНБО дуже несхвально висловився на адресу керівника Екоінспекції. Наступного дня я йому порадив написати заяву. Звісно без жодного тиску. Ні. Через місяць ще раз. Після Одещини. Ні. Немає у міністра юридичних важелів, щоб зробити щось із керівником центрального органу виконавчої влади.

– Ви не можете звільнити у зв’язку з системними порушеннями у відомстві?

– Не можу. Треба розслідування провести, наскільки він особисто винний. Людина, яка скоює корупційний злочин, наприклад, бере хабар, це його особиста провина. Є кадрові недоліки – є. Виправлені – виправлені. Звільнено – звільнено. Законодавство так побудоване, що можна або дисциплінарне провадження (наприклад, у відрядження поїхав неправильно, не погодив з міністром) або в результаті оцінювання щорічного. В листопаді буде оцінювання. Побачимо.

– Минулого року було ж таке?

– Було. Але тоді не було таких претензій.

– Не було історій з хабарями?

– Хабарі могли бути. Не було реагування, реалізації. Правоохоронні органи питання теж не порушували. В принципі вони працюють превентивно в більшості випадків. Звертають увагу: отут і отут є проблема. За ті пів року, навіть менше, які я тоді працював з Андрієм разом – хоча призначав його не я,- таких значних негативних випадків не було.

Причому у мене питань до ефективності заходів контролю, які ініціював Прем’єр-міністр чи міністерство, тоді не було. Вони відпрацьовували досить ефективно. Але загальна бездіяльність керівництва Екоінспекції полягає в тому, що система цього хабарництва нікуди не зникла.

 Як ви ставитесь до законопроєкту 3091 і трьох статей, які НАЗК визнані якраз такими, що створюють додаткові корупційні ризики? Зокрема це можливість закривати, зупиняти роботу підприємств, незрозумілі рейди разом з поліцією.

– Зараз до доопрацьованого законопроєкту таких зауважень немає. Усі рекомендації НАЗК враховані. Виключено можливість для посадовця, який проводить перевірку, зупинити діяльність суб’єкта господарювання за власним рішенням. Також виключено проведення перевірок у нічний час, вихідні та святкові дні. Я від початку говорив, що неправильно, закривати підприємство без рішення суду. Ми це виправили і в тексті до другого читання виключно за відповідним рішенням суду. Ми просто нівелювали те, що було. Тепер це законопроєкт Комітету. І фактично на сьогоднішній день там жодних зауважень від НАЗК чи антикорупційного комітету немає. Це законотворчий процес. Хтось вважає це корупційним ризиком, а громадськість вважає, що такі повноваження мають бути у екологічної інспекції.

– Це яка громадськість? Знаєте, громадськість буває теж різна, за чиїсь гроші зокрема.

– Вся громадськість. І громадська рада Міністерства, найбільші екологічні організації: Екологія.Право.Людина, Всеукраїнська екологічна ліга, “Досить труїти Кривий Ріг”, Save Dnipro. Вони всі вважають, що повноваження мають бути потужними. Щоб інспектор міг прийти і закрити підприємство. Як в Європі, до речі. Просто там не зловживають цими повноваженням.

У нас же рівень розвитку суспільства напевно не рівні, щоб одній людині, двом, трьом, відділу надати повноваження закрити велике промислове підприємство і залишити людей без роботи. Чи навіть взагалі зруйнувати технологічний процес, де він є безперервним. І невідомо, чи буде в подальшому доведений факт наявності порушення екологічного законодавства. Тому тільки за рішенням суду. Поки що так. Далі розвинемося у демократичному правильному руслі, як суспільство, – змінимо.

Але в цьому законопроєкті, до речі, ми заклали створення нового органу екологічного контролю. В моєму розумінні, треба повністю замінити всіх, хто сьогодні працює і сформувати новий орган. Дати їм гідне матеріальне забезпечення. Сьогодні інспектор отримує зарплатню 10 тис. грн. Коли мені кажуть: поміняйте одного на іншого. А який сенс? 10 тис.грн і шалені повноваження, навіть сьогодні. Але є і противага. Не пустити інспекцію на підприємство, чим дуже часто користуються наші підприємці, коштує 780 гривень штрафу. Ви ж розумієте, ми маємо знайти баланс між повноваженнями і відповідальністю.

– В законі збільшили цю суму штрафу?

– Значно. До 1,5 мільйона за недопуск.

Міністр довкілля Роман Абрамовський: Мені дуже важко ставити якісь умови, тиснути. У мене шлях від умови до заяви дуже короткий 06

ЗІ ШМИГАЛЕМ НЕПОРОЗУМІННЯ БУЛО ЧЕРЕЗ БРАК СПІЛКУВАННЯ

– Минулого разу, коли вас намагалися звільнити, наскільки я розумію, був конфлікт, намагання перетягнути повноваження. Це стосувалося Державного рибного агентства, яке відійшло зрештою Мінагро, і Держлісгоспів?

– Інші причини були.

– Які?

– Це було просто непорозуміння з Прем’єр- міністром, яке ґрунтувалося навіть не на різних думках чи поглядах на ту чи іншу проблему, а на тому, що спілкування було обмеженим. А коли не спілкуєшся з керівником, то виникають якісь домисли. Бо хтось за тебе спілкується обов’язково. На цьому ґрунті виникли деякі непорозуміння.

– Це були часом не домисли про те, що ви можете стати наступником Прем’єр-міністра?

– Ні. Такого точно не було, навіть в моїх думках. Я теж чув цю версію. Зараз можу аргументовано сказати, що вона не підтверджена. Ніяким Прем’єр-міністром я не хотів стати. Фактично непорозуміння було через брак спілкування. І Прем’єр прийняв таке рішення. Фракція тоді його не підтримала. Ми зустрілися з ним, сіли, проговорили все. Повністю порозумілися.

– Але деякі народні депутати тоді досить відверто говорили про те, що міністр лобіював певного керівника Держлісгоспу і в результаті ви залишилися на посаді, а його протеже залишив цю посаду.

– Я хотів зняти того керівника, мене не влаштовувала його робота. Але важелів у мене не було, як і з екоінспекцією. Я не можу прийти і зняти керівника.

– Його лобіював прем’єр-міністр?

– Та ні, не було такого. Нікого він не лобіював. Його призначав я.

– Те, що ви не спілкувалися – це була особисто ваша історія чи це така практика з усіма міністрами?

– Та ні. Проблем було дуже багато тоді. У нього були і економічні, і фінансові. Там було чим займатися. Я знаю чітко, що ми виконували все, що мали виконувати. У мене не було підстав занадто забирати його час. І у нього не було питань до мене.

– Тоді звідки виникло бажання вас звільнити?

– Тому що є люди поруч, які подають інформацію. Я не знаю. Ми з ним це не обговорювали. Хто що доносив ми не обговорювали в особах точно. А на Лісагентство дійсно був призначений керівник, який не впорався, на мою думку. Результати ротації все демонструють. Я ж вам обіцяв розповісти про результати. Новий керівник був призначений в лютому цього року. За 9 місяців роботи – плюс 5,5 млрд доходів держлісгоспів, в тому числі 1,7 млрд податків у державний та місцеві бюджети. Це більш ніж вражаючі показники.

– Я так розумію, що він призначений тільки на час карантину. А далі знову буде конкурс?

– До речі, конкурс триває зараз. Три людини, три номінанти вже визначені комісією з вищого корпусу державної служби. Співбесіда має бути завтра-післязавтра. Подивимось!

– Його немає серед фіналістів чи є?

– Він пройшов точно і ще дві людини. Зокрема, і колишній заступник.

– Бондар?

– Бондар. Подивимось. Поспілкуємось. Я думаю, що в принципі, в екологічній сфері взагалі немає швидких рішень. Це дуже важко. Я зараз не на свій захист це кажу. Можна зробити будь-яку програму фінансову і отримати результати завтра. Можна підняти пенсії завтра і отримати результат. Схвалення чи не схвалення. В екології нема таких рішень. В думках суспільства Міністерство має гасити пожежі, чистити річки, реагувати на те, що хтось кудись щось зливає. По-перше, це не так. Міністерство формує державну політику. А за її імплементацію на місцях, наприклад, за відходи відповідають органи місцевого самоврядування і місцеві державні адміністрації. За Законом відповідають. За забруднення – те саме. От ви сказали, що мало претендентів, що їх не можуть знайти. Це не дуже вдячна робота, я вам скажу. В принципі, якщо робити проекцію на політичну кар’єру, оцінювати цю ступінь в кар’єрі, то це крок назад. Однозначно. Повернутися в політику після того, як був міністром захисту довкілля, чи мінприроди, чи екології дуже складно. Ніхто, мені здається, не повернувся. Це дуже важко.

– Ви думаєте, у Остапа Семерака є якийсь негативний шлейф від його роботи міністром екології?

– Через два роки – ні. Він забувається. Одразу перейти кудись далі. Він же хотів залишитися, наскільки я знаю. Це неможливо. А який позитивний шлях? Що з позитивного ви згадаєте? Внесення Лося до Червоної книги України? Так нами внесено також нові види рослинного і тваринного світу, зокрема бабак, проти внесення якого активно виступали мисливці. Крім занесення до Червоної книги ми розробили плани дій по збереженню осетрових, китоподібних, бурого ведмедя, рисі, працюємо над планом дій по збереженню зубра, завершується підготовка стратегії по збереженню біорізноманіття . Ми просто не піаримо це. У мене інший підхід. Дуже багато зроблено насправді командою. За Остапа Семерака, крім лося, теж було чимало зроблено, об’єктивно.

– До речі, я читала зауваження про розробку Червоної книги.

– Переліки рослин і тварин занесених до Червоної книги затверджені наказами Міністерства, ще на початку року. Бачите? Ви просто не знаєте.

 Ні, що вона не досить якісно була зроблена, що не враховані всі види… Я Василюка читала.

– Що стосується включення або виключення того чи іншого виду до Червоної книги України, то пропозиції Міністерству надає Комісія по Червоній книзі, яка створена при Національній академії наук. Ця Комісія вивчає обґрунтування і дослідження різних науковців, схвалює їх на своєму засіданні і надає рекомендації Міністерству.

Дійсно по деяких видах були суперечності, між науковими інститутами та громадськістю, однак ми провели понад 10 зустрічей де вислуховували аргументи сторін і знаходили компроміси. В результаті усі суперечності були зняті, а Національна академія наук погодила наказ Міністерства.

Що стосується зауважень Василюка, то крім затвердження переліку видів передбачається видання самої Червоної книги. Ми також проводили консультації із цього питання і з громадськістю і з науковцями, обговорювали різні робочі варіанти, щодо нарисів, описів. Усе це наукова робота по кожному виду. Він так придумав, що ми це зробимо, неякісно, посилаючись на те що в третьому виданні є помилки. Насправді, ми такого не зробили. Ви бачите надруковану Червону книгу? Ні. Ми цю роботу наукову ведемо, щоб це було не з бухти-барахти.

Ви згадали про екологічну спільноту. Вона теж різнобарвна. В принципі, на жаль, вона здебільшого фінансується за рахунок грантів міжнародних організацій чи проєктів. Фактично вони не можуть мовчати. Якщо вони мовчать, то все добре. Якщо ти критикуєш – є поле для діяльності. Я нормально це сприймаю. Вони скоріше допомагають, ніж заважають. Навіть коли критика трошки не попадає в ціль, все одно ми це сприймаємо.

От питають, що було зроблено. Та просто титанічна робота була проведена у формуванні кліматичної політики. Два роки від повного нерозуміння взагалі про що йдеться майже у всіх ланках влади. Просто у всіх. До схвального ставлення до остаточного документу фінального HBB2. Це схвалено і підтримано всіма. І нашими міжнародними партнерами, всіма банками, Світовим банком, який каже, що вони готові фінансувати наші заходи для досягнення цілей. Ми впровадили систему звітності, моніторингу та верифікації парникових газів. Вона вже працює. Ми абсолютно налагодили роботу за Монреальським протоколом з речовинами, що руйнують озоновий шар. Воно було в якійсь стадії. Але насправді системної роботи не було. Що ще? В лісовій політиці, я вам сказав.

Міністр довкілля Роман Абрамовський: Мені дуже важко ставити якісь умови, тиснути. У мене шлях від умови до заяви дуже короткий 07

Я КАТЕГОРИЧНО ПРОТИ ЕКСПОРТУ ЛІСУ-КРУГЛЯКА

– В лісовій політиці нас чекають зміни. Ми маємо подолати мораторій на вивіз лісу-кругляка в Європу. Як ви ставитесь до цієї ідеї?

– Це рішення арбітражної панелі. Насправді питання полягало в тому, що це мораторій був впроваджений на підставі економічних чинників, а не екологічних. Це неправильно було зроблено, коли він впроваджувався в 2015 році. Фактично, наприклад, я категорично проти експорту лісу-кругляка.

– Чому? Ви ж розумієте, що він може бути або білий або сірий? Або легальний або нелегальний?

– Немає ніякого нелегального. У нас щоб вивезти ліс сьогодні…

– А у Ікеї на стільцях який ліс був?

– Що ви маєте на увазі?

– Скандал торішній.

– Готові слухати від початку? Що таке нелегальна деревина? Там є декілька аспектів. Перший. Це деревина, яка зрубана в сезон тиші. Це незаконно? Так, це незаконно. Є сезон тиші в Україні. Він 2,5 місяці триває навесні і трошки літа.Санітарні рубки заборонені. При цьому рубки головного користування не заборонені. Ця колізія була з 2015 року, ми це змінили в липні цього року – поширили на всі види рубок, але обмежили самими цінними ділянками, це підтримали і екологи і лісівники. Другий. Оцінка впливу на довкілля не проведена. Чи проведена із зауваженням, а лісгосп почав рубати не врахувавши їх. Незаконно? Незаконно. Третій. Санітарні рубки з недостатнім обґрунтуванням. Незаконно? Незаконно.Вони сірі чи чорні? Сірі. Окей, хай будуть сірі. Але вони чітко з лісорубним квитком. Вони відповідають матеріалам безперервного лісовпорядкування десятирічним. Тобто це не ліс, який неможна було рубати, а його зрубали. Ні. Це ліс, який не можна було рубати в певний час. Це ліс, який не можна було рубати без оформлення відповідних документів. Це ліс, який не можна було рубати таким видом рубок, наприклад. Таке теж буває. А Ікея – це перший та другий аспект. Це ліс, зрубаний в сезон тиші та санітарними рубками без ОВД. І ми теж звертаємо увагу лісгоспів на необхідність дотримання всіх аспектів законодавства, наказуємо винних керівників, в тому числі.

Лісгоспи, в яких немає рубок головного користування, такі теж бувають, вони вимушені жити тільки за рахунок цих санітарних рубок. А жити треба. І фінансові показники виконувати, і зарплату треба платити. І тут когось “зриває” і починають рубати в сезон тиші. Категорично це незаконно. Категорично. Але це було б зроблено на два місяці пізніше так само. Яка мотивація таких рішень? Якщо я це зроблю на два місяці пізніше, то змушений буду зрубати санітарними рубками не гектар, а 10. Шкідник буде вже на 10 гектарах – він розмножується, розповсюджується. От і все. Тут дуже тонка грань. Я нікого не захищаю, навпаки підготовлений нами і погоджений Урядом проект змін до Кримінального кодексу вводить окрему статтю для таких ситуацій , 246-1 “Порушення правил заготівлі деревини” .

– Вони прям такі хороші-хороші і ніколи заради грошей не рубають?

– Треба бути просто несповна розуму, щоб рубати проти матеріалів лісовпорядкування. Це категорично в’язниця. Можливо, колись робилось. Але такого зараз не відбувається. Коли кажуть про лисі Карпат – дійсно, як довести це людям? Давайте подивимось на лисі Карпати в Румунії чи на лисі Карпати в Словаччині! Дійсно, коли роблять рубки головного користування – зникає цілий масив лісу. Одразу відбувається висадка сіянців, новий ліс виростає. У нас, до речі, в Україні, відсотків напевно 30 – це стиглі і перестиглі ліси, які за межами заповідних територій треба рубати. Сосна, яка не зрубана і досягла певного віку, – вона згорить. Така от аксіома. Але треба застосовувати ощадливі види заготівлі, вибіркові поступові, не треба рубати в місцях оселищ рідкісні види тварин та популяцій рослин. Суцільних рубок за цей рік в Карпатах вже стало менше на 18%.Зараз, до речі готується постанова КМУ підготовлена Міністерством і Лісагентством про упорядкування цих видів рубок. Щоб в гірських масивах тільки поступові вибіркові рубки застосовувалися, щоб не було цих плям, щоб не обурювати суспільство.

Але не все погано. Не так, немає білого чи чорного. Насправді, за рахунок чого ми зробили такі фінансові показники? За рахунок того, що скасували прямі договори, коли директор лісгоспу на свій розсуд продавав за ціною, за яку домовився. Скільки там грошей проходило – ніхто не знає. Зараз все виключно через відкриті електронні аукціони, які проводить ліцензована біржа.

– Але наразі існує тільки одна біржа продажу лісу.

– Дві вже. Енергетична і Універсальна, здається. Дві отримали ліцензію. Біржа – це майданчик. А брокерів там може бути 500 чи 50.. Знаєте, в чому тут проблема і яку проблему порушують? Що оплату за проведення торгів отримує монопольно одна біржа. Мені все одно, хто отримує цю маржу. Мені важливо, щоб торги відбувалися прозоро, щоб максимально піднімалася ціна, щоб ми отримали ринкову ціну. Хто отримує маржу? По-перше, не наша система лісгоспів її платить, а покупець. А по-друге, яка мені по суті різниця? Це питання антимонопольного законодавства. Хай розбираються. Для мене це позитив, з огляду на показники.

– Є ще такий законопроєкт 5650. Там встановлюється обмеження для громади на те, скільки вони можуть брати лісу під комунальні підприємства в 100 га. Як ви ставитесь до цієї норми? Тому що з боку громад це сприймається як певне урізання їхніх прав.

– Трошки не так. Насправді ті, хто готували цей висновок, або не фахово готували або прочитали поверхнево не аналізуючи. Законопроєктом, хочу акцентувати увагу, надається можливість громадянам та територіальним громадам на землях площею до 100 га незалежно від їхньої категорії вести лісове господарство. Тобто не потрібно витрачати кошти на розроблення документації із землеустрою по зміні цільового призначення, подавати кадастровому реєстратору документи, і чекати його рішення, як це робиться зараз.

Хочу навести приклад, у вас як громадянина є пай, який не обробляється і на якому виріс ліс, зараз ви зобов’язані цей ліс знищити, бо вас можуть оштрафувати за нецільове використання земельної ділянки, або замовити документацію із землеустрою потративши десятки тисяч гривень і близько року часу щоб змінити цільове призначення. Що пропонуємо ми, ми пропонуємо захистити таких громадян від штрафів та не зобов’язувати їх змінювати цільове призначення, і тим самим рятуємо ліс від знищення.

Що стосується органів місцевого самоврядування, то їм у цьому році передали в комунальну власність державні сільськогосподарські землі. Значна частина цих земель – деградовані або малопродуктивні, які підлягають консервації, зокрема і шляхом заліснення. Однак, згідно з чинним законодавством знову виникає необхідність розроблення проєкту землеустрою по зміні цільового призначення і витраті коштів місцевого бюджету. Наш законопроєкт скасовує таку необхідність, що дасть можливість більш активно впроваджувати заходи з охорони земель.

То у чому тут порушення прав? З огляду на те, що я наголосив на початку, що це не обов’язок, проте можливість.

Там немає жодних обмежень. Там дійсно є питання, певних запобіжників, щоб перевести під забудову, наприклад, було складніше. А зараз Закон так побудований, що облдержадміністрація може змінити без Кабміну навіть статус земель і віддати під забудову чи під с/г. Це точно ненормально. Мені все одно, саме в цьому випадку, що там з громадами. Я за довкілля відповідаю.

– Як це вам все одно, що з громадами? Ви ж були заступником міністра в Мінрегіоні.

– Зараз я відповідаю за довкілля. Для мене КРІ збереження лісів. Звісно, ми знаємо, що ми робимо. Ми обмежуємо громади, щоб вони не вирізали самосійні ліси. Ви за чи проти? Нормальна людина скаже за, бо це ліси. Звісно громади хочуть ці землі віддати в оренду. Так, це джерело доходів. Я їх теж розумію. Вони отримали повноваження. Вони хочуть ними сповна розпорядитися. А я хочу зберегти ліс. Такий собі конфлікт суспільних інтересів. Я вважаю, що я правий. Хай вони доводять, що праві вони. Для чого висаджувати мільярд дерев чи збільшувати площу лісів на мільйон гектарів, втративши 400 тис. га існуючих природних лісів? Де логіка?

– Запитання про вашу долю в Кабміні. Як так сталося, що ви з Мінрегіонбуду опинилися в Міністерстві екології?

– Так сталося. Запропонували. Мені було цікаво. Я дисертацію писав вже на той час. Вона більше юридична, але екологічна спрямованість була в частині того, що тема про адміністративно-правові підстави доступу громадськості до екологічної інформації, участі в судах і прийнятті екологічних рішень. Тобто мені було дуже цікаво. Я обрав тему, бо нічого подібного не бачив ніде. З нуля почав розбиратися, а тут поступила така пропозиція. Тоді ж було об’єднане міністерство – Мінекоенерго. Я трошки певним чином розбираюся в енергетиці, в питаннях ринку газу.

Тут дуже цікаво. Фактично дуже блага місія насправді. Я навіть не можу згадати, що я робив в Мінрегіоні, якщо чесно. Я займався напрямом будівництва за розподілом обов’язків. Це для мене більш рутинна була робота. Хоча були законопроєкти, які запам’яталися, де децентралізовувалися повноваження центральних органів – віддавалися на місця, дуже нормативних документів, ДБНів. Воно цікаво було на моменті. Але зараз, повертаючись, я би не займався цим.

– А де більші корупційні ризики? Там чи тут?

– Та Бог його знає. Тут напевно.

– Чому?

– Коли я прийшов, ми почали розбиратися. Я хотів, до речі, займатися природно -заповідним фондом, біорізноманіттям. І тодішньому міністру так і сказав. Він уважно вислухав і віддав мені ліцензування, оцінку впливу на довкілля, дозволи на викиди. Все найбільш корупційне, що може бути. Я, чесно кажучи, думав відмовитися. Я тиждень був невпевнений, чи воно мені потрібно насправді. Я ще раз сказав, може ПЗФ? Ні, каже, це лайт. Треба займатися цим. Ну, окей, думаю, позаймаюсь, подивимось.

Я вважаю, що ми подолали на 100% корупцію в дозвільній системі, зараз жодних проявів корупції. Жодних навіть підстав вважати, що десь є корупція, немає. Я ще раз наголошую, що і ДБР, і НАБУ превентивно працюють. Жодної інформації, що десь є якісь прояви корупції в Міністерстві не було. Були питання з оцінки впливу на довкілля, і бізнес звертався, що там спрямовують на певні структури. Але коли ми розібралися, з’ясували що ці спрямування робили друзі колишньої команди.

– Друзі колишньої команди – це хто? Оржеля чи Семерака?

– Семерака. Ми коли розібралися, то зрозуміли… я не хочу нікого звинувачувати, тим більше безпідставно, у мене немає твердих підстав. Ситуація змінилася на краще за час діяльності нашої команди. Ще коли міністром навіть Оржель був. А зараз у нас взагалі немає прострочок по ОВД ( оцінка впливу на довкілля) Бо що таке прострочка? Це вже щось чекають. Тобто час пройшов видачі висновку, а висновку немає. Для мене це сигнал, що щось відбувається. І такі прояви були, навіть вже при мені. Ми розпрощалися просто з керівником департаменту, який це допускав. У мене немає доказів, що там була якась корупція. Але були прострочки. Для мене це чіткий сигнал. Дуже багато мені розповідали таких історій за минулого міністра, позаминулого, що там все було на абонплаті. У нас дійсно 100% такого не було. Якби було, це було б відомо. Я всіх своїх заступників попередив, якщо когось щось не влаштовує – дійсно невелика зарплата, але це такий ліфт, я вважаю, що вони всі глибоко вмотивовані люди. Вони молоді і амбіційні.

– Як ви взагалі потрапили в Кабмін? Ви були помічником народного депутата від Партії регіонів?

– Колись давно, так. Це взагалі була історія така… я займався будівництвом, добре розумівся на будівельному законодавстві, будівельних нормах, в тому числі.. І вже коли сформувався Комітет з питань будівництва, хтось, вже не пам’ятаю хто, порадив мене як фахівця народному депутату Олександру Бобкову. А в того не було взагалі нікого по цьому напрямку. Запропонував, каже, можеш раз на місяць проконсультувати? Мені було цікаво. Погодився. Так воно і пішло.

Міністр довкілля Роман Абрамовський: Мені дуже важко ставити якісь умови, тиснути. У мене шлях від умови до заяви дуже короткий 08

– Як ви опинилися в суді над сепаратистом Білогородським? Були там матеріали, що ви були в суді.

– Це мій кум. Чому він сепаратист? Хто його визнав? Він же був виправданий судом. Він такий сепаратист, як більшість тих, що називали сепаратистами для, щоб, наприклад, відібрати бізнес. Це абсолютно його випадок. Поки він був у СІЗО, весь бізнес був переписаний до останньої компанії на інших людей. Ось вам і сепаратист. Як опинився в суді? Мене викликали як свідка. Тому я і поїхав в суд, давав свідчі показання. Він потім був виправданий. Прокуратура подала апеляцію. Зараз триває процес. Вже скільки років? Років 5, напевно.

– Як ви думаєте, може статися, що Верховна Рада знову не підтримає вашу відставку?

– Я не знаю. Я ніколи ні з ким про це не розмовляв. Я буду виступати, розкажу, що зроблено.

– Ви прийдете зі звітом?

– Чому ні? У нас дуже багато гарних результатів, але я прийняв чітке остаточне рішення залишити посаду.

– Ви заперечуєте ту тезу, що були неслухняним міністром?

– Це взагалі нісенітниці.

– І в Офісу не було можливості на вас впливати?

– Впливати на мене в тому сенсі, що ви напевно маєте на увазі, взагалі ні у кого немає можливості. Якби на мене почали впливати, ставити якісь сумнівні умови – я б одразу відмовився і пішов з посади. Тобто тоді без мене. В даному випадку я йду не тому, що на мене тиснуть. Я йду, тому що моя робота по виконанню Указів Президента оцінена в негативному ключі одноголосно всіма членами РНБО. Хоча в моєму розумінні, Міністерство далеко не найгірше в цьому сенсі. Але чи є формально невиконання певних завдань в Указах? Так, є. Чи варто сперечатися? Ні, не варто.

 Тетяна Ніколаєнко, Цензор.НЕТ

 Фото: Олег Переверзєв, для Цензор.НЕТ Источник: https://censor.net/ru/r3296876

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.